fbpx
Життєві історії
В березні цього року я з дітьми поїхала в Польщу, а чоловік залишився вдома. За кордоном ми пробули до кінця весни, а на початку літа я повернулася додому. З перших днів я зрозуміла, що з чоловіком щось не так, він поводив себе з нами так, наче був нам зовсім чужий. Я подумала, що це через відстань, але насправді все виявилося значно гірше

Ми з чоловіком прожили майже 15 років разом, і треба сказати, що жили ми дуже добре. Одружилися ми відразу після закінчення університету, ми з Іваном одногрупники. У нас народився син, я пішла в декрет, а чоловік один працював. Той час навіть згадувати не хочу, бо було дуже скрутно. Тоді моя мама привозила через день продукти з села і так ми виживали.

Син підріс, пішов в садочок, а я влаштувалась на роботу, спочатку по спеціальності. Але чоловік відкрив власний бізнес, і йому була потрібна помічниця, і я залишила будувати свою кар’єру, і пішла до чоловіка в бізнес. Роботи було настільки багато, що ми зранку йшли з дому, а поверталися вночі. Тоді знову нам допомогла моя мама, яка повністю взяла на себе піклування про внука.

Через вісім років ми вже твердо стояли на ногах, добре заробляли, і я народила другу дитину, теж синочка. На той момент ми вже переселилися у власний будинок за містом і мали дорогий автомобіль. Кілька наступних років ми жили дуже добре, все було розмірено і спокійно, в один момент мені навіть здалося, що чоловікові нудно так жити.

В березні цього року я з дітьми поїхала в Польщу, а чоловік залишився вдома. За кордоном ми пробули до кінця весни, а на початку літа я захотіла повертатися додому.

З перших днів я зрозуміла, що з чоловіком щось не так, він поводив себе з нами так, наче був нам зовсім чужий. Я подумала, що це через відстань, але насправді все виявилося значно гірше – у мого Івана з’явилася інша жінка. Дізналася я про це випадково, поверталася додому і побачила їх разом в машині, потім взяла до рук його телефон, коли він був у ванній.

Я зібрала речі і переїхала з дітьми до своєї мами. Чоловік відразу кинувся мене повертати, просить не руйнувати те, що ми будували 15 років, клянеться, що це було перший і останній раз.

Я не знаю, що мені робити, адже я завжди думала, що не зможу пробачити зраду, бо була чомусь переконана, що з нами такого не станеться, як кажуть, не кажи гоп, поки не перескочиш.

А тепер я розгублена, у нас є спільне майно, спільні діти, але чи вдасться відновити довіру? Може хто щось порадить мені?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page