Про те, що я маю жити з мамою, знали всі, і мій рідний брат також, і ніхто нічого не мав проти.
Але зараз брат скористався моєю відсутністю і практично забрав те, що мало належати мені, і тепер я розгублена, просто не знаю, що мені робити.
Нас у мами є двоє: я і мій брат, але ще з дитинства мама завжди любила повторювати, що біля неї залишуся я, тому що рідна дочка в будь-якому випадку догляне краще, ніж невістка.
Ми живемо в гарному селищі неподалік від обласного центру, всього 30 кілометрів.
Брата мама теж не залишила без спадщини.
Коли мій старший брат одружився, йому віддали будинок нашої бабусі в цьому ж селі. Відколи її не стало, він вже кілька років пустував.
То ж одружившись, брат почав там хазяйнувати. Років зо три вони з дружиною пожили в тому будинку, а потім невістка сказала, що хоче жити в місті, в квартирі.
Проте вони добре не продумали план дій, і тому в них все вийшло зовсім не так, як вони хотіли.
Будинок вони продали швидко, а от квартиру, яка б їм підходила, все ніяк не могли підшукати. Невістці все було не так – то ремонту нема, то район не підходить.
На перших порах вони знімали житло, поки собі шукали варіант. А гроші з продажу будинку тим часом кудись спливали.
Невістка сиділа в декреті, грошей вона не заробляла з зрозумілих причин, а брат мій ніколи не був дуже беручким до роботи – він підробляв на будовах, але здебільшого він сидів вдома без роботи.
Зараз у брата з дружиною вже троє дітей, житло вони так і не придбали, живуть вони на тій самій знімній квартирі без грошей і перспектив.
Я заміж не вийшла, весь цей час я жила з мамою, працювала, добре заробляла, тому за свій кошт зробила в нашому будинку дорогий ремонт і купила майже в усі кімнати нові меблі.
На все це я витратила багато грошей, бо ж робила все як для себе, хоча за документами наш будинок досі належить мамі.
Про сім’ю брата я теж по можливості дбала, коли була якась зайва копійчина, я не зичила йому, а давала просто так.
А своїм племінникам я купую і одяг, і іграшки, і їжу – все, що треба.
І мама теж піклувалася про них, все, що ми вирощуємо на городі, мама сумками везе брату, хоча ні він, ні його дружина нам не допомагають зовсім по господарству.
В березні минулого року я виїхала за кордон, зупинилася в Німеччині, думала, що ненадовго, але мені трапилася непогана робота, і я вирішила трохи собі заробити.
В мене є ще багато планів, наприклад, я дуже хочу автомобіль, бо з села щодня їздити на роботу трохи важко.
Тому ми з мамою домовилися, що я певний час побуду за кордоном, а потім повернуся.
Весь цей рік я мамі висилала гроші з Німеччини, щоб вона мала на їжу, одяг і оплату комунальних послуг.
Але брат вирішив скористатися моєю відсутністю – він попросився жити у нас і мама його впустила, при чому, зі мною вона не радилася.
Тепер брат, його дружина і їхні діти живуть з моєю мамою в будинку, який я облаштовувала для себе і за свій кошт.
І тепер у мене склалася така ситуація, що приїжджати мені нікуди.
Маму я запитала, чому вона так зробила навіть не порадившись зі мною, а вона почала зі мною сваpитися, мовляв такий час, тут чужим людям допомагають, а тобі шкода для свого брата і рідних племінників – в результаті я ще й погана вийшла.
Брат залишився зовсім без роботи, і чомусь я думаю, що цей його переїзд до нас затягнеться надовго.
Я і справді погана сестра, чи мама таки вчинила неправильно?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
