fbpx
Життєві історії
В 65 років я пішла від чоловіка. До сина з невісткою пішла, а куди ж іще. Я їм в свій час цю квартиру подарувала. Але бачу, що невістці моя присутність в їхній квартирі не подобається. Навіть не знаю, що тепер робити, не хочу, щоб у дітей через мене псувалися стосунки

– У нас вдома таке трапилося, що одним словом і не розповісти. Свекруха зі свекром посварилася більше місяця назад! – розповідає 30-річна Вікторія. – Ну, знаючи свекра, це не дивно, якщо чесно. Хоча вона тридцять п’ять років з ним прожила, не дивлячись на всі його викрутаси. Її все влаштовувало! А тут раптом здійнялася на рівному місці і приїхала до нас, мало не в тапочках. Живе у нас весь цей час! І це вже не смішно!

Квартира, в якій вже п’ять років після весілля живуть Вікторія з чоловіком Романом, невелика – двокімнатна. По суті однокімнатна, з великою кухнею, об’єднаною з вітальнею, де зараз поселилася свекруха. Звичайно, це дуже незручно. Свекруха дивиться телевізор зранку до вечора, з сьомої ранку гримить каструлями, ходить, човгаючи ногами по підлозі, пристає з розмовами. Роману простіше – це його мати. А Вікторія відчуває себе не в своїй тарілці.

Проблема ще й у тому, що Вікторія з чоловіком чекають первістка. Зараз поки молода мати працює, але через кілька тижнів вийде в декрет, а це значить, що їй доведеться цілодобово сидіти зі свекрухою разом вдома.

– Набралась нахабства, запитала її про плани, мовляв, Олександро Петрівно, що далі-то, ви коли додому повертатися збираєтеся? А вона мені і заявляє – ні, каже, додому не повернуся, чоловіка свого бачити більше не бажаю! Подала на розлучення, і жити збирається у нас. З дитинкою, каже, буду вам допомагати. Яке?

– Почекай, а квартира це чия? Твого чоловіка?

Квартиру цю давним-давно Роману купили мати з батьком, причому, відразу на повний голос було заявлено всім знайомим і родичам – це для сина. Ключі піднесли в подарунок синові на двадцять один рік. З цього часу, власне, Роман і живе окремо від батьків, обставив і відремонтував житло на свій смак. П’ять років тому привів сюди молоду дружину, за цей час вони ще тут багато вдосконалили. Купили хорошу побутову техніку, пралку з сушінням, новий холодильник, відремонтували ванну, приготували все до народження малюка.

Вікторія ніколи не вдавалася в подробиці, і дізналася тільки недавно, що їх квартира так і залишилася оформленою на свекруху. Трохи здивувалася, але вирішила не піднімати шуму.

А тепер ось такий поворот: свекруха зібралася розлучатися!

– Всю молодість вона терпіла викрутаси свекра: і гулянки, і зради! – обурюється Вікторія. – Тоді від нього не пішла. Навпаки, Роман каже, трималася за сім’ю усіма силами! Мила, готувала, створювала затишок і враження ідеальної родини у знайомих: «Що люди скажуть!». Приховувала все, на людях посміхалася. А в шістдесят п’ять років зібралася розлучатися через дрібницю якусь. Свекор прийшов звідкись не в дусі, щось образливе їй сказав, вона йому борщ наливала в цей час. І що ти думаєш, запустила тарілку в стіну і пішла з дому буквально в чому стояла. Приїхала до нас. Терпіння моє скінчилося, каже.

Розлучення, звичайно, спричинить за собою розділ майна, але свекруха махає рукою – мені від нього, мовляв, нічого не треба! У власності у подружжя дві квартири і дача. Ось ця, в якій живе Роман, і інша двокімнатна, подорожче, в старому обжитому районі – там Роман народився і виріс.

Дача теж не особливо дорога, так, одна назва. Років п’ять тому свекруха намагалася продати її, але покупця навіть за смішні копійки не знайшлося. Тоді вона впритул зайнялася дачею сама і якось втягнулася. Із задоволенням туди їздить, посадила квіти, збирає смородину і яблука.

Швидше за все, так і поділять: свекрусі дача і наша квартира, свекру – велика квартира.

– Як так можна! – ледь не плаче Вікторія. – А нам тепер куди? На вулицю, чи що? Я свекрусі так і сказала – ви думаєте тільки про себе! Квартира ваша, я розумію, ну що ж, прекрасно! Мені з дитиною тут місця немає. У підсумку поставила Роману умову: говорю, або мати повертається додому, або до себе додому піду я. З майбутньою дитиною, зрозуміло. Ось так ось!

***

– Син каже – мамо, мовляв, не турбуйся, я що-небудь придумаю! – сумно розповідає 65-річна Юлія Геннадіївна. – А що тут придумаєш? Йти на знімну квартиру Вікторія не хоче, дитину по чужих кутках мотати. Я, каже, не бездомна, піду до своїх батьків! Тільки навіщо мені такий чоловік тоді, який не може вирішити житлову проблему сім’ї. Доведеться, мабуть, мені самій щось придумувати, квартиру знімати – не хочу, щоб діти через мене мали проблеми. Може, син допоможе. Хоча у нього витрат зараз і так досить: дитина скоро народиться, дружина в декреті.

Фото ілюстративне – centr.dn.

You cannot copy content of this page