Віра усе життя мріяла про дітей, завжди хотіла стати мамою і з заздрістю дивилася на жіночок з колясками, які гуляли в парку. Однак доля, на жаль, не дарувала їй такого жіночого щастя.
Коли Вірі виповнилося 47 років, вона про народження дитини вже й зовсім перестала думати, навіть і не мріла вже про це. Значить – не судилося.
У 50 роки Віра познайомилася з Миколою, він був чоловіком добрим, спокійним і серйозним, працював менеджером у невеличкій фірмі. Якось дуже швидко у них зав’язалися теплі стосунки, згодом вони одружилися.
Вірі вже був 51 рік, коли дізналася, що чекає дитину. Вона чекала на двійню. Звичайно, для неї така новина була дуже хвилюючою та несподіваною, адже в такому віці багато її знайомих вже виховують своїх онуків, допомагають дітям. А тут ще й двійня – це така рідкість і вік уже не той, та й здоров’я вже не те, що в молоді роки було. Чи справиться вона?
Однак про те, що вона не справиться, Віра і думати не бажала, постійно гнала від себе цю думку, як тільки та назрівала на обрії. Вона свято вірила у власні сили і що в неї складеться все добре.
В такі непрості хвилини справжнім щастям і опорою став її чоловік. Микола взагалі ні про що не думав, він ходив радісним, аж сяяв від щастя, тому такою була і Віра поруч з ним.
Усі родичі, друзі і сусіди сприйняли таку новину, як якесь незрозуміле дивацтво. «У 51 рік народжувати дитину, а тут ще й двійню, уже запізно», – вважали вони. Багато людей так і говорили Вірі просто в вічі. і жінку іноді засмучувало це.
Проте Віра сама навчилася згодом терпеливо ставитися до всіх осудів і зауважень.
Просто пішла в поліклініку і стала там спостерігатися.
Все проходило добре, незважаючи вже на її немолодий вік.
І ось нарешті! Її найзаповітніша мрія всього життя здійснилася. Вона народила двох здорових маляток: хлопчика і дівчинку!
Ці два тендітні янголятка стали для неї такими рідними, це найбільше багатство у світі. Адже так довго вона на них чекала, стільки років минуло, поки вона стала мамою.
І аж тепер уже в зовсім зрілому віці Бог послав їй таке щастя. Як не радіти?
Ще місяць молода мама з донечкою та синочком провела у стаціонарі і рівно за тридцять днів повернулася додому. Можливо, дещо втомлена, але щаслива.
Вдома її чекав розгублений чоловік, адже він теж вперше став татом, на відразу взяв тендітних діточок до рук, від хвилювання очі у нього були вологими.
На початку було непросто їм обом справитися з усім. Діти потребували багато часу, уваги та догляду. Та світ не без добрих людей. На допомогу Вірі прийшли батьки чоловіка, які на той час вже були на пенсії.
Одяг і підгузки для діток закупила фірма, на якій Віра працювала ще до декрету. Життя налагодилося, все добре у подружжя склалося!
Тепер Віра точно знала, що мрії в житті збуваються. Важливо не втрачати віри у краще і надіятися на диво – воно прийде, як прийшло до неї.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
