У мене в житті склалося так, що я будувала кар’єру і не встигла обзавестися родиною. І тільки після 40 років я почала думати про створення сім’ї. Я познайомилася зі своїм чоловіком, коли йому було за п’ятдесят. Неважко здогадатися, що і діти у нього вже були повнолітніми. Молодший з них якраз закінчував навчання в університеті.
Відносини з моїм чоловіком розвивалися як їм належить – поступово ми зближувалися і почала думати про спільне життя. Ми розписалися і почали жити разом. Потім з’явилася «невістка». Син мого чоловіка вирішив одружитися. Я відразу помітила, що це – шлюб за розрахунком зі сторони дівчини.
Наприклад, були закиди в сторону мого теперішнього чоловіка, що він повинен забезпечувати їхню родину, і плата за комуналку – це мінімум, який він їм зобов’язаний. Невістка також відразу звільнилася з роботи, вважаючи, що тепер її має забезпечувати чоловік, а якщо точніше – його батько.
Роботою по дому невістка себе теж не вельми озадачувала. І постійні розповіді про власні болячки, через які вона нібито не може працювати.
Щоб трохи розрядити ситуацію, я влаштувала її на половину своєї ставки. Я працюю вчителькою, у невістки теж педагогічна освіта. Це здалося мені найкращою ідеєю – вона отримає практику за фахом, я – трохи розвантажений графік, і чоловіки ненадовго розслабляться.
Мої стосунки з нею були рівними, дружніми. В крайньому випадку, з мого боку. Пам’ятаючи приклад відносин матері батька по відношенню до моєї матері, я вибудовувала схожі відносини – не зациклюватися на вигадках, не судила, не радила, якщо не просять, підтримувала, якщо потрібно.
І ось – довгоочікувана кульмінація. Я дізналася, що чекаю дитину. Чоловік був дещо ошелешений – йому вже не двадцять. Вести дитину в школу на заході сьомого десятка? Але все ж прихильно поставився до мого становища.
А «невістка» ж закотила сцену прямо в учительській, ледь дізнавшись про причину моєї відсутності на роботі від колеги. В той же день я потрапила в лікарню після сцени, яку вона мені влаштувала. Слава Богу, все обійшлося.
Коли я повернулася додому, невістка не заспокоїлася, а почала говорити, мовляв, про що ми думаємо, яка дитина в нашому віці. Ми маємо вже думати про внуків, а не про себе. Найголовніше, що під її впливом і син чоловіка почав так думати. Образився на нас, і це при тому, що мій чоловік практично їх утримує.
Особисто для мене їхня негативна реакція не має ніякого значення, я щаслива, що стану мамою, нехай і в пізньому віці.
Фото ілюстративне – picsy.
