fbpx
Життєві історії
В 35 років я наважилася поїхати за кордон на заробітки, а зараз мені 50. Я повернулася додому, а Іван просить мене, щоб я вже нікуди не їхала, навіть нарешті заміж кличе, але я не впевнена, що мені це потрібно

Життя моє склалося зовсім не так, як я хотіла. Ще в молодості, коли мені було 20 років, я зустрічалася з Іваном, хлопцем з нашого села.

Тільки не судилося нам бути разом, бо не рівня я йому була, адже він з багатої сім’ї, а я – з бідної.

Коли моя мама про це почула, відразу почала мене просити, щоб я залишила його, бо знала, що батьки Івана ніколи не дадуть згоду на наш шлюб.

Але Іван переконував мене, що любить, що зараз інші часи, навіть старостів обіцяв прислати.

Ми з батьками готувалися до прийому гостей, але у зазначену суботу ніхто не прийшов.

А через кілька тижнів наше село облетіла новина, що Іван засватав іншу дівчину, з заможної родини, яка була йому рівнею.

Невдовзі одружився з нею, а мені навіть не вважав за потрібне щось пояснювати.

Я дуже важко це переживала. Заміж так і не вийшла. Довгий час доглядала маму, яка нездужала, а коли її не стало, я залишилася зовсім самотньою у цьому світі.

На той час мені вже було 35 років і я наважилася поїхати за кордон на заробітки.

В Греції вже було багато наших односельчан, то ж знайомі жінки мене навіть зустріли і знайшли першу роботу, а далі я вже сама.

На чужині я прожила 15 років, а на свій 50-річний ювілей вирішила приїхати додому, хоча мене там ніхто і не чекав.

Грошей у мене за цей час трохи назбиралося, але я не могла вирішити, що мені робити – відбудувати нашу хату в селі, купити собі квартиру в місті, чи ще повертатися в Грецію.

В принципі, мені там подобалося – і клімат підходив, і робота була, і вже багато друзів і знайомих там є.

Щоб розібратися у собі я поїхала додому. Думала, проведу відпустку вдома і рішення що робити далі, само прийде. Так і сталося.

Якось я зайшла в магазин і почула розмову двох жінок, говорили вони про маму Івана.

З розмови я зрозуміла, що вона нездужає, живе одна, а останнім часом з хати майже не виходить.

Того ж дня я наважилася піти до жінки, яка так і не стала моєю свекрухою.

Почувалася вона і справді недобре, вже який день не вставала з ліжка.

Я викликала лікаря, а сама пішла в магазин і купила все необхідне. Вона навіть не зразу зрозуміла, хто я.

Коли їй стало краще, вона розповіла, що вже давно живе самотнім життям, бо Іван з родиною виїхали в іншу область, і син додому приїжджає дуже рідко.

Невістка не дозволяє йому допомагати матері, то ж їй останнім часом дуже нелегко.

Я дивилася на цю літню немічну жінку і зрозуміла, що давно її пробачила.

Від себе зробила що могла, навіть на два тижні помістила її в стаціонар і все оплатила.

Яким же було моє здивування, коли на виписку по маму приїхав Іван.

Я його відразу впізнала, хоча минуло майже 30 років. Він теж мене впізнав.

Тиждень ми були разом. Іван розповів, що розлучився з дружиною.

Сказав, що рідними вони так і не змогли стати один одному, хоча прожили довго і шлюбі і виростили доньку.

Тепер Іван просить мене не повертатися в Грецію, каже, щоб я виходила за нього заміж, житимемо разом.

А я ще думаю, бо не впевнена, чи потрібно мені це зараз?

Що мені дасть шлюб в 50 років, навіть якщо мова і йде про кохану людину?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page