fbpx

В 35 років я народила доньку. Минали рік за роком, я навіть й не думала працювати, весь час присвятила Соломії. На роботу ходив лише чоловік, а я економила гроші. Я була щасливою, поки не запросила в гості свекруху

Зараз я дуже щаслива мама маленької донечки. Маленькій красуні скоро виповниться три рочки. Дуже люблю свою принцесу. Я не була мамою багато років, не складалося, а коли дізналася, що чекаю дитину, мені було вже 35 років.

Моєму щастю не було меж. Я всю себе і весь свій час присвятила дитині. Звісно, що бувають дні, коли я втомлююся від надмірної опіки над дитиною. Однак, думаю, що таке буває в усіх матусь.

Іноді моя Соломійка погано спить, просить, щоб я взяла його до себе. Тоді не висипаюся я. Іноді довго її потрібно вмовляти, щоб вона поїла. Але все одно радію від того, що я тепер мама і в мене є донечка. Час, який проводжу разом з Соломійкою, наповнює мене щастям.

Коли народилася моя донечка, я відмовилася від кар’єри – дитина стала для мене найголовнішою в житті. Я навіть з подругами та ріднею стала дуже рідко спілкуватися, у мене часу на них немає. Весь час присвячую дитині.

Я доглядаю за Соломійкою і практично весь час присвячую їй і чоловікові. А чоловік став єдиним годувальником сім’ї. Зарплата в нього невелика, але я звикла жити економно і гарно з цим у мене виходить. І мене наразі це влаштовує. Мені здається, що по-іншому вже навіть не вийде.

Та останнім часом, чоловік каже, що я забагато уваги приділяю Соломії, на нього уваги не звертаю. Але по-іншому у мене зараз не складається. Няньки в нас нема, тому я все роблю сама. А до чоловіка я добре ставлюся, лише часу зараз маю мало.

Тепер вже свекруха почала докоряти мені, що живу за рахунок її сина, а він один лише важко працює. Пора йти мені на роботу. Я пояснила, що для мене дитина понад усе. У садочок наразі ще не хочу віддавати донечку. Мама чоловіка навіть погодилася сама доглядати за онучкою, лиш би я пішла на роботу.

Однак я знаю її. Вона ненадійна людина, тай вік вже у неї, немолода. Сьогодні вона говорить одне, а завтра у неї настрій може зовсім змінитися і вона змінить зовсім своє рішення. І що робити тоді?

Я навіть не знаю, як переконати чоловіка, що я маю бути з дитиною завжди, потім і в школі потрібно їй допомагати. Поки що так має бути. Він має це зрозуміти.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page