Мені 27 років, з мамою у мене завжди були непрості стосунки. Зараз я заміжня і живу далеко від неї з 20 років, і чесно кажучи, всі наші взаємні непорозуміння з підліткового віку я вважала чисто наслідками свого процесу дорослішання. А недавно виявилося, що проблема зовсім не в мені. Прикро, що через маму у мене зіпсувалися стосунки з батьком, і усвідомила я цю втрату лише після того, як його не стало.
Так, у мене мама з складним характером. Але вона мама. Я вийшла заміж в 20 років, поїхала від неї, але потрапила в родину чоловіка і мала звикати до спільного проживання з його мамою і бабусею. Контроль над чоловіком вони втратили давно, а ось я ще легко піддавалася впливу, тому впливати на нього вони намагалися через мене.
Я розуміла, що знову потрапила в ту саму ситуацію, коли батьки занадто втручаються в життя дітей. Добре подумавши, я вирішила, що оскільки така ситуація буде складатися завжди, треба навчитися її вирівнювати.
Згодом ми навчилися жити разом, але не даючи їм нами керувати і втручатися в наше життя. Першим серйозним випробовуванням нашого спільного життя стало те, що ми захотіли харчуватися окремо. Потім ми сказали, що зачинимо нашу кімнату на ключ, тоді теж була сцена від родичок чоловіка. А одного разу свекруха засмутилася до сліз, дізнавшись від наших спільних знайомих, що через тиждень ми їдемо у відпустку, заплановану ще місяць тому.
Так, найлегше, що можна зробити – з’їхати куди подалі і дзвонити раз на рік, для галочки. Але чим ми тоді кращі за них? І який приклад ми залишимо своїм дітям?
Це зараз в 20-30-40 ми здорові і самостійні. І якщо нам трапитися овдовіти, захворіти, щось серйозне пережити, ми теж можемо стати тягарем для своїх дітей, тому що будемо потребувати від них більшої уваги.
Ми таки з’їхали від батьків чоловіка, не повірите, але ми з ними залишилися в чудових стосунках, хоча їм наш переїзд не сподобався, це ж зрозуміло, керувати то більше не буде ким. Але з часом вони змирилися і ми навчилися жити в дружній атмосфері.
Так, довелося ставити рамки (дозволені теми бесід, фрази «стоп», щоб зупинити непотрібні коментарі, час перебування, яке ми заздалегідь плануємо в графіку, і до якого ми з обох сторін готуємося емоційно, і інші неймовірні зусилля, які нам довелося зробити. Але це того варто. Батьки такими нав’язливими не від хорошого життя стали, зрозуміло, що є різні, але в більшості випадків просто потрібно навчитися правильно поставити себе і розуміти, чого потребують вони. А це інколи зовсім не просто, але це того варто.
З часом свекруха і бабуся чоловіка звикли до нових взаємовідносин, і зараз ми дбаємо про них, а вони про нас, не звинувачуючи один одного в своїх життєвих невдачах, не звертаючись в особистий простір, а залишаючись друзями.
Моя мама теж не залишена на самоті, вона регулярно і надовго приїжджає до нас гості. Ми селимо її до свекрухи і бабусі чоловіка. що допомагає їй побачити і влитися в нові відносини «дітей і батьків». Не обходиться без непорозумінь, але тепер вони влагоджуються швидко і без образ. Пишу, щоб дати зрозуміти, вихід і в цій ситуації не один. Найкраще рішення, на жаль, не завжди найлегше, але потім розумієш, воно того варте. Адже колись і ми самі станемо на місце наших батьків.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
