Уже пройшов рік, як ми з чоловіком розлучилися. А вчора зателефонувала мені свекруха: – Пожили окремо, відпочили і вистачить. Ігореві важко одному. А то придумала, народила собі ляльку і носишся з нею! Краще про чоловіка подумай! А то забере якась мого сина, будеш потім усе життя лікті кусати! Думаю, що після моєї відповіді вона мені більше не зателефонує.
З моїм колишнім чоловіком ми прожили разом майже дев’ять років. За цей час в наших відносинах було і хороше і погане. Я не можу сказати, що мій колишній чоловік був поганою людиною, але останнім часом уживалися ми з ним погано. За матеріалами
Останні роки три, що ми з ним були разом, я вважаю, що ми просто один одного мучили. У нас дня не минало без скандалу, при цьому я навіть не можу згадати, через що конкретно ми лаялиcя. Доходило до того, що чоловік сидить навпроти мене за столом на кухні, мішає ложкою чай, а мене дратує цей звук, мені накричати на нього хочеться. А у нього було точно таке ж відношення до мене, він постійно був усім незадоволений.
Напевно, ми просто один одному набридли. У підсумку ми вирішили розлучитися. Не можу сказати, що це рішення далося нам дуже легко, все-таки дев’ять років теpмін пристойний.
У перші тижні після розлучення я місця собі не знаходила.
На сьогоднішній день пройшов майже рік після того, як ми розійшлися. З колишнім чоловіком ми бачимося приблизно 1-2 рази на місяць, коли він приїжджає відвідати доньку. Спілкуємося досить спокійно, при цьому ніколи не розпитуємо один одного про особисте життя. Але якщо він зустріне когось і надумає знову одружитися, я щиро буду за нього рада.
До вчорашнього дня я вважала, що всі наші родичі і друзі давно змирилися з тим, що ми більше не чоловік і дружина, але, як виявилося, в цьому я помилялася.
Моя свекруха періодично дзвонить мені і питає, як справи у дочки. Вона недавно пішла в школу, я розповідаю, як у неї успіхи, який предмет їй дається краще, який треба підтягнути, в які додаткові секції ми ходимо і т.д.
Вчорашній телефонний дзвінок спочатку проходив за звичним сценарієм, я розповідала про конкурс дитячих малюнків, в якому донька бере участь, свекруха все практично мовчки вислухала, потім трохи з онукою поговорила, але коли я вже хотіла попрощатися і покласти телефон, вона запитала, а коли ж , власне, Ігор повернеться до нас з донькою жити?
Я дуже здивувалася цьому питанню і відповіла, що ми вже рік як в розлученні і у нас навіть розмов ніколи не було про те, щоб щось заново починати.
«Але ж ти ж не будеш одна все життя жити! Пожили окремо, відпочили і вистачить. Ігорю важко одному. Він сам мені розповідав, що для нього незвично одному жити. Я йому кажу, щоб знайшов кого-небудь, а він не хоче. Нічого перейматися дурницями. А то придумала, народила собі ляльку, і носишся з нею! То у неї школа, то художка, то гімнастика. Виросте вона, нікуди не дінеться. Краще про чоловіка подумай! А то поведуть нормального мужика, будеш потім усе життя лікті кусати!»
Перед тим, як покласти телефон, колишня свекруха порадила як слід подумати про те, що вона мені зараз сказала. А я ось сиджу і думаю про те, що скоро літні канікули, і я планувала відправити доньку тижнів на два до свекрухи (вона в селі живе, чисте повітря і все таке), але я щось починаю сумніватися, чи варто відправляти доньку до жінки, яка називає рідну внучку «лялькою» і вважає, що в першу чергу потрібно думати про дорослого самостійного чоловіка, а не про дитину.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
