– Уявляєте, свахо, мені Миколай приніс нову пральну машину. Я навіть не сподівалася, – поділилася радісною новиною по телефону мама мого зятя.

Я знала, що і зять, і моя дочка непогано заробляють, але пралка на Миколая для свахи – це занадто. І хоч мені стало трохи не по собі, адже мені таких дорогих подарунків діти не дарують, та я вирішила, не звертати на це увагу.

До того ж, наближався мій день народження і я подумала, що свасі на Миколая щось значуще подарували, а мене діти уважать на ювілей, ну ж не дарувати їм аж два цінні подарунки. Тому я вирішила зачекати.

І яким же було моє здивування, коли мені на ювілей дочка принесла велику коробку, гарно обгорнену, але коли я її відкрила, то побачила там старий сервіз, який був у дочки вже кілька років.

– Просто я собі новий купила, а цей лише заважає, місце займає. Але ти не думай, мамо, він хороший, ще в дуже гарному стані, – поспішила пояснити дочка.

Мені настрій геть зіпсувався. Справа навіть не так в подарунках, як у ставленні. Ну як так – свасі на Миколая пральну машину, а мені старий сервіз на ювілей?

Я була відверто засмучена. Але син з невісткою підняли мені настрій, сказали, що вони замовили нам на кухню новий кухонний набір. До дня народження вони не встигли, але до Нового року меблі вже будуть у нас на кухні. Мені вони показали фото проєкту, і мені неабияк сподобалося.

Дочка замість того, щоб порадіти за мене, фиркнула, мовляв, Максим не мені, а собі подарунок зробив, адже він теж живе в моїй квартирі.

Частково це правда. Два роки тому я впустила сина з невісткою і їхніми двома дітьми до себе, а Людмилі, моїй доньці, це не сподобалося.

У мене квартира трикімнатна, ми в ній з чоловіком двоє жили. А діти наші одружилися і стали жити окремо. Дочці пощастило, вона вийшла заміж за чоловіка, у якого вже була своя квартира. Так що вони відразу пішли у своє.

Син свого житла не мав, вони з дружиною постійно були на зніманні. Але у сина останнім часом проблеми з роботою, зарплата зменшилася, двоє малих дітей, невістка в декреті, але працює віддалено. Одним словом, їм дуже важко.

Два роки тому не стало мого чоловіка, і я залишилася сама. Тому я сама запропонувала сину до мене переїжджати. Мені стало легше. Ми домовилися, що я оплачую комуналку, а син купує продукти. Готуємо ми разом з невісткою, ми з нею дуже добре ладнаємо, жодного разу у нас з невісткою на спільній кухні практично ніколи не було непорозумінь.

Син з невісткою до мене дуже добре ставляться, все додому купують, і мені теж – то тапочки кімнатні, то куртку, то ще щось куплять. Я їх не прошу, вони самі дивляться, що треба, і таке купують.

Мені дуже добре жити з сином і невісткою, мене крім комуналки нічого не обходить. І внуки до мене горнуться, їм 5 і 3 роки відповідно.

Але моїй дочці вся ця ідилія не подобається, вона проти того, щоб син з сім’єю жив у мене. Вона вважає, що це нечесно.

На святі за столом дочка нічого не сказала, просто сиділа незадоволена, але прийшла до мене на наступний день, коли ні сина, ні невістки не було вдома.

Людмила мені заявила, що я маю поділити свою трикімнатну квартиру уже між ними.

– Як ти собі це уявляєш? – питаю.

– Продай цю трикімнатну квартиру, купи собі однокімнатну, а гроші поділи між нами з братом, – видала дочка уже готову відповідь.

Нічого я продавати не збираюся, про що прямо дочці заявила. Ця квартира – це мій дім, я тут почуваюся добре. Дочка влаштована, на даний час у неї все чудово, а свою частку вона отримає лише після того, як мене не стане. Я думаю, що так буде справедливо.

Та й сина з дітьми я зараз на вулицю вигнати не можу. У нього є проблеми із здоров’ям, він не може працювати там, де треба виконувати важку фізичну роботу.

Дочка хоч би раз прийшла до мене з цукерками чи тортиком. Приходить з пустими руками, а на день народження дарує непотріб. Я думаю, що саме так вона і показує своє справжнє ставлення до мене. Її зачепило те, що я брату допомагаю.

Дочку я слухати не стала, пояснила їй, що все так і залишиться, а вона на мене дуже образилася.

А як ви вважаєте – я права чи не права? І що б ви зробили, будучи в моїй ситуації?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.