fbpx
Життєві історії
Увечері я сиділа за комп’ютером, і на пошту чоловіка прийшов лист. Я відкрила його і прочитала. Писала дівчинка Марічка дванадцяти років. Вона називає себе дочкою мого чоловіка. Коли ми почали зустрічатися з Антоном, я знала, що він не вільний. У нього була дівчина, він кинув її заради мене. А от тепер я дізналася, що у чоловіка є позашлюбна донька, в той час як спільних дітей у нас немає

З чоловіком ми разом вже 10 років. Кілька місяців тому я нарешті наважилася продати свою квартиру, Антон продав свою і ми нарешті разом придбали будинок нашої мрії за містом. Дім був в доброму стані, з ремонтом, то ж ми відразу поселилися і почали жити.

Власне подвір’я, чудовий сад, свіже повітря – я аж шкодую, що швидше не наважилася на цей крок. У мене була власна трикімнатна квартира, в Антона – двокімнатна. Жили ми в мене, а чоловікову квартиру здавали. Антон все життя мріяв про власний будинок, а я вагалася – для цього треба було продати свою квартиру, а будинок ставав автоматично спільною власністю І в разі розлучення нам потрібно б було його якось поділити.

Але жили ми добре, тому я наважилася. А от вчора я дізналася новину, яка може все змінити в нашому житті. Виявляється, у мого чоловіка є дитина на стороні. Я навіть вимовити вголос це не можу. Це немов поганий сон. Мільйон питань в голові, а задати їх нікому. Мій чоловік поїхав у відрядження на три дні, тому я поки-що нічого йому говорити не хочу. З одного боку так і краще, я зможу привести думки в порядок і подумати, що з цим усім робити. Але про все по порядку.

Коли ми почали зустрічатися, я знала, що він не вільний. У нього була дівчина, він кинув її заради мене. Нам було по 27 років. Якийсь час ми жили в цивільному шлюбі, але потім зареєстрували свої стосунки. Цього року нашій родині виповнилося рівно десять років – ювілей. Ми щасливі, але, на жаль, дітьми обзавестися так і не змогли.

Наскільки я знаю, колишня пасія мого коханого чоловіка заміжня і виховує дочку. Вчора вранці мій чоловік поїхав у відрядження. Він працює торговим представником будівельних матеріалів і часто в роз’їздах. Увечері я сиділа за комп’ютером, і на пошту прийшов лист. До слова, пошта у нас одна на двох, ми ніколи нічого не приховуємо один від одного.

Так ось, я відкрила лист і прочитала. Там говорилося про те, що пише дівчинка Марічка дванадцяти років. Вона називає себе дочкою мого чоловіка. Розповідає, що дізналася від своєї мами правду, хто її батько і вирішила написати. Вона хотіла б зустрітися з ним, щоб познайомиться і спілкуватися в майбутньому. Я заціпеніла. Я думала, що це чийсь недобрий жарт. Тоді я відповіла їй, нібито від імені чоловіка, що може вона помилилася адресатом так як у нього немає дітей.

Я сиділа і просто гризла свої нігті від нетерпіння. Я думала, зараз мені дадуть відповідь, що помилочка вийшла, не тому татові написала. Коли прийшов лист, я не поспішала його відкривати. Але цікавість узяла своє. До мого нещастя дива не сталося. У листі були вказані прізвище та ім’я мого чоловіка, його колишньої дівчини і дата народження дівчинки. Все збігалося. Виходить, коли він кинув свою колишню, вона чекала дитину. Ось тоді-то я і зрозуміла, чому Бог не дав мені дітей. Тому що я позбавила дитину батька.

Я нічого більше писати не стала. Від цієї новини у мене все перемішалося. Мені було цікаво чи знав Антон, що у нього росте дочка. Адже цілком міг. А якщо не знав? Що зміниться в нашому житті після цього? Я не змогла подарувати йому спадкоємця або спадкоємицю, а тут ось вона з’явилася вже доросла і хоче спілкуватися з ним.

Що мені робити? Якщо чоловік після цієї новини захоче розлучатися? Навіщо я продавала свою квартиру? Тепер спокійно б могла повернутися до себе. Я просто ошелешена новиною і не знаю, який вихід в цій ситуації буде найправильніший.

Фото ілюстративне – msn.

facebook