Бабусин спадок.
В житті бувають різні ситуації. Доглядати за хворим старим родичем дуже важко. Навіть в обмін на житло. Ми потратили стільки сил і нервів, старань і часу, а бабусі було все гірше і гірше. Коли у бабусі почалися серйозніші проблеми із здоров’ям, я не витримала і здала її в спеціалізовану установу. Мені було простіше віддавати половину зарплати, ніж цілодобово стерегти її вдома. За матеріалами
Решта родичів, які згадували про бабусю тільки в своїх мріях про її будинок, закотили грандіозний скандал. Мій двоюрідний брат силою забрав бабусю з гарного будинку престарілих, змусив дружину звільнитися з роботи і почав збирати папірці в суд, щоб спробувати анулювати бабусину дарчу, що вона написала на мене ще майже 3 роки тому.
– Я сам подбаю про улюблену бабусю! Безоплатно, на відміну від деяких! – на мою спробу дати грошей на бабусю, він гордо заявив – Нічого від тебе не треба! Ні копійки! Не все міряється грошима!
Він з піною у рота доводив, що я бабусю мучила, не годувала, а потім і зовсім позбулася бабусі, відправивши її в, як висловився Костя, жити в сарай. «Сарай» – кращий будинок престарілих в нашій області.
З дарчою у брата нічого не вийшло. І, відповідно, бабуся стала йому непотрібна. Він прийшов до мене за грошима:
– Я відправляю її назад, нам з дружиною жити нема на що! Плати за цей будинок престарілих!
Я віддала братові гроші, плату за місяць, він пообіцяв на наступний день відвезти бабусю. Ненадовго ж його любові до бабусі вистачило.
А через кілька днів після того, як я віддала гроші, будинок брата згорів. Речі, документи, техніка – все зникло в ненажерливому вогні. Пожежу влаштувала бабуся, яка вирішила приготувати собі їжу. Вона, коли зняла каструльку з плити, залишила рушник на конфорці.
Чому бабуся була одна і чому її не годували, і взагалі – чому вона перебувала у Кості вдома? Адже я дала гроші на будинок престарілих. Саме ці питання я задала двоюрідному братові, коли він з дружиною і бабусею з’явився на порозі мого будинку:
– З твоєї вини ми тепер бездомні, так що жити будемо тут. – поставив мене брат перед фактом.
– Костя, я ж дала гроші! Чому бабуся була одна? Ти прекрасно знаєш, що вона – як дитина, її ні на хвилину не можна залишати! Де була твоя дружина? Чому бабуся була у вас вдома?
Як виявилося, Костіна дружина, Настя, вирішила почекати з відправленням бабусі в пансіонат на місяць. А на гроші, які дала я, вона пішла купувати собі шубу, залишивши бабусю одну. І де тут моя вина? Хоч крапля? Винна їхня жадібність. А прагнення перекласти провину на чужі плечі, взагалі не піддається ніякій логіці.
Костю і його дружину, щасливу власницю новісінький шубки, я виставила. Бабусю відвезла в пансіонат для людей похилого віку. Увечері, повернувшись додому після поїздки за місто, я виявила у себе під дверима цілу делегацію: мама, тітка Рита – мама Кості, сам Костя і Настя.
– Значить так: Костя з Настею будуть жити тут! І тільки спробуй хоч слово проти вякнути! Будинок мамин захопила, її вижила і радіє! А у Костика – гoре! Заощадження згоріли, відшкодувати треба. У них там трохи на квартиру не вистачало! Так що підеш і половину бабусиного будинку на них перепишеш! – почала тітка Рита, а мама стояла поруч і схвально кивала.
– Ідіть звідси, я нікому нічого не винна! – я відкрила двері, зайшла в квартиру і закрилася.
Зараз ще будуть до мене ходити всякі і вказувати, що і кому я що винна. Вони пішли через пів години, обливши мене помиями по саме не хочу. Адже за всі роки, що я з бабусею жила, ніхто з них ні разу не прийшов і допомогу не запропонував. Та й не на вулиці бабуся живе, а під наглядом в хорошому місці.
Зрештою, я лише внучка, а у бабусі ще є дві доньки – моя мама і тітка Рита, які в свій час відмовилися від опіки над матір’ю, скинувши все це на мої плечі.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
