fbpx

Увечері Люба підійшла до вікна, внизу під вікнами вона побачила того самого чоловіка, який врятував не лише її чоботи, але і її саму. Це був найкращий перший день Нового року. Адже у Люби в цей день народився не лише синочок, але і знайшовся достойний батько для нього

Коли Люба зрозуміла, що чекає дитину, то просто не знала, що їй тепер робити, як сказати цю новину мамі, адже тато дитини втік з міста, щойно почув цю звістку.

Але, робити було нічого, Люба поїхала в село до матері, і чесно їй у всьому зізналася. Мама засмутилася, бо Любі всього ж 19 років, і не про таку долю для неї вона мріяла, але заспокоїла доньку, що вдвох вони обов’язково справляться.

Дівчина зітхнула, зібралася з думками і потроху почала готувати себе до того, що вона буде молодою одинокою матір’ю. Їй самій теж довелося рости без батька, тому їй було добре зрозуміло, що можна впоратися й самій. Важко, але можна.

Та й мама неабияк підтримала, сказала:

– Доню, яке це щастя! Більшого не буває, адже маленькі оченята, що світяться любов’ю та нескінченною довірою, – що може бути краще…

Люба і раділа, і сумувала, бо не знала, як в такому ще доволі юному віці, вона з усім справиться, та й грошей особливо не було. Он, чоботи у неї порвалися, вона їх в ремонт віднесла, а майстер сказав, що вони вже ремонту не підлягають, і їх треба викинути.

Дівчина ледь не розплакалася, і попросила чоловіка все ж таки спробувати полагодити чоботи. Він глянув у її очі, щось у них таке було, потім на чоботи та знову на Любу. Йому раптом стало шкода дівчину, і він пообіцяв, що спробує. Сказав прийти 31-го грудня ввечері.

Наближався Новий рік, Люба з сумом усвідомила, що багатьом її мріям просто не судилося збутися, вона розуміла, що не буде нареченою, не буде білої пишної сукні, не зрадіє, побачивши сина на руках у батька, не буде прогулянок у парку втрьох.

Дівчина гірко заплакала, вона була спустошена. Сіла на диван, як раптом пролунав телефонний дзвінок.

Люба зібралася з останніх сил, витерла сльози і прикинулася абсолютно спокійною. Відповівши на дзвінок, вона почула знайомий голос. Це був чоловік із ремонту взуття, він сказав, що полагодив чоботи, і ще додав, що забрати їх можна сьогодні до 18.00.

Люба була засмучена і знову мало не розплакалася, відповівши, що не зможе прийти. Привітала чоловіка з наступаючим та поклала слухавку.

Дівчина лежала і сумувала, їй не хотілося нічого, одночасно її долав страх, почуття того, що виходу з цього замкнутого кола немає і просвіту теж.

Люба встала і пішла на кухню за кефіром. Як раптом хтось подзвонив у двері. Відкривши, вона побачила того самого чоловіка з ремонту взуття. В руках він тримав пакет.

Любі стало ніяково, адже вигляд у неї був м’яко кажучи не дуже.

Чоловік усміхнувся і сказав дівчині, що в неї “вуса”, мабуть, від молока? Люба відповіла, що кефір пила, і почервоніла.

Чоловік вибачився за несподіваний візит, віддав чоботи і сказав, що адресу знайшов у квитанції, бо майстерня була недалеко від будинку Люби, то вирішив занести чоботи.

Дівчина ніяково подякувала і вже думала зачиняти двері, як помітила, що чоловік не збирався йти. Запропонував допомогти чимось.

Люба зніяковіла і відповіла, що у неї все добре. Він усміхнувся, привітав з прийдешнім Новим роком і пішов.

Коли Люба побачила свої чобітки, приємно здивувалася. Вони виглядали як нові. Вона їх швиденько одягла і почала походжати по кімнаті, радіючи хоч чомусь хорошому за сьогоднішній день.

Дівчина подумала, що треба буде сходити у ремонт взуття та принести ще раз подяку. Настрій у неї покращився, вона пішла готувати вечерю, і збиралася йти спати.

Але в ту Новорічну ніч їй не вдалося заснути, бо вона зрозуміла, що буде народжувати.

Намагаючись знайти телефон, вона хотіла подзвонити мамі.

Додзвонилася. Сказала, що народжує, і що не знає, що робити далі.

На іншому кінці телефону їй відповів голос чоловіка, який спитав, хто це?

До Люби нарешті дійшло, що вона зателефонувала на останній номер у журналі дзвінків і це був той самий чоловік з ремонту взуття.

Вона вибачилася, поклала слухавку і почала набирати маму.

Далі Люба нічого не пам’ятає, прокинулась від того, що її почали вітати.

Люба тільки через п’ять хвилин зрозуміла, що в неї на руках її синочок, такий милий, такий рідний.

Медсестра стала питати, чи придумала вже вона ім’я для малюка.

Ще вона додала, що чоловікові Люби ціни немає, дуже хороший.

Дівчина не зрозуміла, який ще чоловік?

Потім прийшла мама і теж назвала його гідним хлопцем. Взяла на руки онука та розповіла Любі новини.

За словами санітарок, Любу приніс на руках чоловік, він сидів тут всю ніч, поки вона не народила.

Увечері немовля спало, а Люба підійшла до вікна подивитися на вечірні вогні засніженого міста. І тут обімліла. Внизу під вікнами вона побачила того самого чоловіка, який врятував не лише її чоботи, але і її саму.

Це був найкращий перший день Нового року. Адже у Люби в цей день народився не лише синочок, але і знайшовся достойний батько для нього.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.

Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.

You cannot copy content of this page