Ось останнім часом я вже стала думати, що ось воно, моє справжнє людське щастя, – зітхає моя давня знайома Марічка. – Нарешті зустріла свій ідеал, про який все життя мріяла. Про весілля вже стала думати, мріяти про сімейне життя, про дитину навіть мріяла. Ось нерозумна жінка яка я, виходить.
– І що сталося, весілля таки не буде вже? Наче від людей чула ти заміж виходиш.
– Не знаю вже сама, щиро кажучи. Не розумію, як реагувати на таке, я про це навіть й подумати не могла, мені потрібен час, щоб все добре зважити. Ситуація дуже непроста, якось все дуже змінилося останнім часом у нас.
Марічка і Степан зустрічаються вже рік. І взагалі, Степан, як чоловік хороший, Марічку цілком влаштовує у всьому – він розумний, начитаний, цікавий, активний, невибагливий в побуті і, здається, зовсім не скупий, а навпаки.
Для самої моєї знайомої це дуже важливо, виявилося. Ні, вона не збирається постійно сидіти на його праці і жити за його кошт, не чекає дорогих подарунків від когось і великих грошей, і сама цілком в змозі заплатити за себе в кафе і купити собі щось за необхідності. Але в її картині світу це має робити чоловік у сімейному житті, він має бути надійною та вірною опорою для своєї дружини та діток.
Степан сам завжди і всюди по рахунках розплачувався сам, не допускаючи навіть думки, що його супутниця буде оплачувати свій рахунок сама.
Перші пів року у Марічки з Степаном все йшло просто чудово, а потім у чоловіка почалася, як то кажуть, “чорна смуга” в житті, не найкращий період – він залишився без роботи.
Спочатку він начебто сильно і не засмутився і не переймався через це – був упевнений, що роботу знайде легко та швидко, та й накопичення у нього були, тому на життя деякий час вистачало.
Але час йде, знайти місце з хорошими умовами нехай навіть такими ж, або хоча б не сильно гірше, ніяк не виходить. Криза на дворі, в країні з заробітками зараз усім дуже важко, усім непросто.
Степан робить все, щоб знайти роботу, але поки не виходить, оновлює скрізь своє резюме – але відгуків небагато. Заощадження тануть як сніг на сонці з кожним днем.
Звичайно, Марічка підтримує, допомагає в усьому. Степан начебто поки намагається не сумувати. Перед святами в плані пошуків роботи і зовсім настала велика перерва. І Степан звернувся до Марічки з проханням – ти мені, мовляв, не позичиш 3 тисячі гривень? Я як тільки зароблю, відразу віддам!
Для Марічки сума, звісно, не надто велика та цілком посильна, в принципі, і втратити її зовсім не шкода. Точніше, не те щоб не шкода, гроші втрачати неприємно завжди, але особливої проблеми не буде. І Степан, звичайно, про це знає.
Здавалося б, виручи чоловіка, та й по всьому, тим більше, не чужа людина. Майже наречений. Але сама Марічка серйозно задумалася. Зараз чоловік взяв 3 тисячі, а що він через тиждень їй скаже?
Чи варто виходити заміж, якщо чоловік сидить без копійки, а весілля за що тоді робити? Чи зможе такий чоловік зробити її щасливою і забезпечити сім’ю?
Марічка вже й весілля не хоче, чи потрібно заміж іти за такого?
Фото ілюстративне.
