fbpx
Життєві історії
Усі свята велика родина чоловіка сходилася до нас, всі приходили з гарним настроєм, але з порожніми руками, сідали до столу і запитували, що я смачного приготувала. Я завжди їм годила, а цього разу подзвонила усім і сказала, що з собою принесуть, те і їстимуть

Коли ми з Вадимом тільки стали зустрічатися, то його мама була проти того, щоб він мене взяв у дружини, адже я родом з села і вона вважала, що мені потрібна лише їх велика квартира в центрі Вінниці. Та згодом я закінчила навчання, знайшла гарну роботу, де отримувала хорошу зарплату і за рік я разом з батьками купила собі двокімнатну квартиру в Вінниці. Я дуже дякую своїм батькам, вони дуже мені допомогли, багато років відкладали кожну копійку.

Коли мама Вадима побачила, яка я перспективна, молода та активна людина, відразу змінила свою точку зору і стала дуже добре ставитися до мене. Хоча у нас були такі добрі стосунки з Євгеном, що я ніколи, особливо, не звертала увагу на якісь там думки його мами.

Згодом ми одружилися, весілля зробили в невеличкому кафе, покликали всіх своїх рідних та друзів. Гуляння було красивим, цікавим та радісним для нас. Жити ми стали в моїй квартирі.

Відтоді родина чоловіка на всі свята збирається чомусь у нас. Щосвята я закупляю продукти, стою два дні біля плити, а в день свята встаю раненько, накриваю з чоловіком на стіл. Приходять гості, як на свято – з гарним настроєм, але з порожніми руками. Весь вечір я кручуся біля них, потім стелемо їм постіль, даємо чисті рушники, а вдвох з чоловіком прибираємо зі столу, миємо посуд, а вранці знову мені потрібно вставати найпершій, щоб нагодувати усіх гостей, які залишилися ночувати.

Ось так і проходить свято, а я навіть не відчуваю його і немаю коли відпочити.

Цього разу я обдзвонила усю родину і сказала, що на свято нічого готувати не буду, якщо вони хочуть відсвяткувати і відпочити, то нехай на стіл готують все самі, от що принесуть, те їстимуть. Усі були незадоволені, ні в кого часу немає, усі працюють, сидять з дітьми. Загалом родичі залишилися незадоволеними, сказали, що не прийдуть до нас. Найбільше мене здивувала мама чоловіка, вона обурилася, що ми порушили таку гарну традицію, як святкування великих свят всією родиною. А я зрозуміла для себе, що потрібно вміти вчасно сказати “ні”.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page