fbpx
Життєві історії
Угода була така: у Дмитра відпустка до Нового року, він допоможе Орисі закінчити розпочате будівництво, а вона, як він поїде, допомагатиме його матері. Повернувся Дмитро в село, коли цвіли гладіолуси. Спочатку зайшов на подвір’я до Орисі 

З відпочинку Орися повернулася сама не своя. Після безсонної ночі, зранку побігла до церкви на Богослужіння. Сиротою була, то ж навіть не мала кому розповісти, що нарешті в її сеpці оселилася любов, та така сильна, що словами не передати.

Зранку нарвала біля хати гладіолусів. В серпні їх дуже багато, колись їх дуже любила мама Орисі. Відколи її не стало, гладіолуси стали приємним нагадуванням про рідну матусю. Як її зараз не вистачає. Пішла з життя тихо, недуга її забрала, залишила донечку одну-однісіньку в цілому світі.

Правда, просила хрещеного батька Орисі, свого рідного брата, наглядати за донечкою, коли її не стане. Мріяла, що Михайло допоможе дівчині стати на ноги і хоч якось впорядкувати стару батьківську хату.

Михайло в село їхати не захотів, тому забрав Орисю до себе в місто. Тут вона закінчила навчання і влаштувалася на роботу. Цього літа весь колектив їхав на море, взяли з собою і Орисю. Дівчина ще жодного разу не була на морі, тому поїздка стала для неї важливою подією.

І не тільки через море. На відпочинку Орися закохалася у місцевого хлопця. Бачила його лише три дні, а жити без нього уже не може.

З відпочинку поїхала не до хресного, а в село, розповісти мамі про Нього. Його звали Олексієм. Вона розповідала матері про свої почуття, вітер розкуйовджував її довге, пшеничне волосся, ніби ненька лагідно гладила її по голові, кажучи: «Все буде добре, доню».

Зранку з оберемком гладіолусів Орися стояла на Богослужінні, випрошуючи в Діви Марії доброї долі для себе. І, здається, її прохання були вислухані, тому що через три місяці в двері квартири подзвонили, коли відчинила, ледь не повірила очам – до неї приїхав Він, її коханий Олексій.

Хресний батько обвів суворим поглядом хлопця і промовив:

– Сподіваюся, сину, ти знаєш, що робиш. Якщо ти збираєшся сьогодні у нас залишитися, це означатиме, що ти збираєшся залишитися у нас назавжди.

***
Пролетіло довгих тринадцять років. За цей час у подружжя народилося двійко діточок: хлопчик і дівчинка. Обоє багато працювали, повернулися в село. У Олексія були, що називається, золоті руки. Він швидко відремонтував будинок, тепер в ньому можна було жити. Та з народженням і дорослішанням дітей, стало зрозуміло, що потрібно розширювати житлову площу, тому чоловік вирішив на все літо поїхати на заробітки.

Із заробітків Олексій повернувся іншим. Гроші привіз, почав будівництво нової хати. В селі не могли нахвалитися ним:

– Ой, Орися, пощастило тобі з чоловіком, що красивий, що роботящий, а дітей як любить.

Та все це чомусь зовсім не гріло Орисю, вона в глибині душі відчувала, що щось трапилося. І не помилилася…

Якось ввечері Олексій попросив дружину присісти, закрив двері і почав дуже серйозну розмову:

– Орисечко, дякую тобі за любов і турботу, дякую тобі за 13 років щасливого сімейного життя, дякую тобі за наших діточок. А тепер прошу, відпусти мене.

На цих словах, здається, серце Орися готове було вистрибнути. Як, відпусти, що це означає?..

Нічого не сказала, мовчки дивилася, а з очей зрадницьки котилися сльоза. Олексій продовжував.

– Я зустрів жінку. Кохаю її, вона чекає дитину від мене. Їду завтра, з собою нічого не беру, все залишаю тобі і дітям.

Зранку зробив так, як сказав. Діти тулилися до Орисі, питаючи:

– Мамусю, що ми такого зробили таткові, що він нас покинув?

Не відповіла, бо не знала відповіді. Певно, доля така. Сумувала, рвала гладіолуси і щодня ходила до матері, там розраду і знаходила. Приходила додому, дивилася на розпочате будівництво хати, яке пусткою біліло в самому центрі подвір’я і не розуміла, як має жити далі.

Якось повертаючись додому, зустріла свого однокласника Дмитра, він багато років був на заробітках, працював в Чехії на будовах. Як виявилося – неодружений досі. Мама йому розповіла про гoре, яке трапилося в Орися, то ж чоловік запропонував допомогти.

Угода була така: у Дмитра відпустка до Нового року, він допоможе Орисі закінчити розпочате будівництво, а вона, як він поїде, допомагатиме його матері.

Орися дуже зраділа пропозиції, робота розпочалася, життя по легеньку стало налагоджуватися. За ці пів року вони з Дмитром дуже зблизилися, і, здається, між ними з кожним днем виникало щось більше, ніж просто дружба і взаємодопомога. Орися навіть собі боялася зізнатися, що закохується в Дмитра.

До Нового року, як і обіцяли, основні роботи по будівництву були закінчені. Дмитро поїхав за кордон, а Орися, як і домовлялися, допомагала матері Дмитра по господарству. Дмитро телефонував дуже рідко, Орися намагалася його забути.

Повернувся Дмитро в село, коли цвіли гладіолуси. Спочатку зайшов на подвір’я до Орисі. Почав майже з порогу:

– Не можу тебе забути. Ще зі школи. Орисечко, ми ж не діти давно, от скоро сивина покриє скроні. Виходь за мене заміж.

***
З двома великими оберемками гладіолусів бігла Орися селом. Один букет був для Матінки Небесної, а інший – для рідної. Тільки їм обом вона хотіла зізнатися, що нарешті, знову щаслива, і що носить дитя від Дмитра.

Фото ілюстративне – lifehacker.

facebook