В жовтні до нас погостювати приїхала мама моєї дружини. Я ставлюсь до Дарини Павлівни дуже гарно, вона добра та турботлива людина. Декілька днів ми чудово проводили час, багато гуляли, згадували цікаві моменти з життя, щиро спілкувалися. Теща порадувала нас смачними гостинцями із села, а я натомість пригощав її своїми смаженими шашликами. У нас усіх був дуже гарний настрій, ми добре проводили час разом.
Згодом день за днем минав, а Дарина Павлівна додому навіть не поспішала, вона навіть мови про це не вела. Вдома з коровою та господарством залишилась її молодша донька тож, теща особливо не поспішала повертатися додому.
З кожним днем ставало якось незручно. Адже до нас часто приходять наші друзі, ми люди гостинні, часто сидимо і щиро спілкуємося, п’ємо чай, чудово відпочиваємо разом. А Дарина Павлівна постійно приходить до нас в присутності чужих людей, накладає тарілку їжі та приєднується до нашої компанії, сидить собі спокійно з ними від і до.
Вона спокійно влізає в нашу розмову розповідями про своє сільське життя, господарство і сусідів в яких корова вже місяць не дає молока, а свині ростуть великими всього за пів року, не те, що в неї. Звичайно, я розумію, для неї це все її життя, але нашим друзям це слухати не цікаво, у них зовсім інші інтереси, вони цим зовсім не цікавляться. Друзі швиденько збираються, не допивши кави та чай, і швиденько йдуть додому.
Так моя теща гостювала в нас два тижня. Я, щиро кажучи, дуже зрадів коли дізнався що Дарина Павлівна нарешті збирається їхати додому. Ми привезли її на вокзал і люб’язно посадили на потяг. По поверненню додому, я щиро попросив свою дружину, щоб вона так часто не запрошувала свою маму до нас в гості, адже мені не комфортно вже, вона як приїжджає, то тижнями у нас сидить. Я, правду кажу, що люблю маму дружини, я мав надію що дружина мене теж зрозуміє. Якби стільки часу з нами провела б моя мама, я відверто зізнаюсь, що віднісся б до цього так само. Як на мене дорослі діти зі своїми сім’ями та їх батьки повинні жити окремо. Тим паче батьки не є дуже старенькими не потребують догляду, а все самі можуть робити.
Я б зрозумів якби в нас були маленькі діти то потрібна була б допомога. Але наразі в нас нема дітей і поки ми цього не плануємо. Ми хочемо трохи пожити для нас двох окремо і все, я просто щиро в цьому зізнаюся.
Ввечері зателефонувала нам Дарина Павлівна, вона сказала дружині, що вже приїхала додому дому, все добре у неї. Подякувала за такий чудовий прийом. сказала, що любить нас і їй в нас дуже сподобалося, а мені передала привіт. На що дружина їй сказала:
– Мамо, не потрібно до нас приїжджати на такий довгий період часу, мій чоловік втомлюється, коли ти в нас так довго сидиш.
Теща моя засміялась, у відповідь сказавши що все чудово розуміє. В цей момент зніяковіли певно всі. Того вечора мені з дружиною навіть розмовляти не хотілося: Це можна було сказати більш коректно, щоб нікому не було образливо, і взагалі не потрібно згадувати мене, що це я про це попросив.
Після цього ми з Дариною Павлівною ще жодного разу не говорили, і як налагодити наші стосунки я тепер не знаю. Таке їй явно неприємно було чути. Я дуже це розумію, але як виправити ситуацію, що склалася, тепер не знаю.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
