fbpx
Життєві історії
У вівторок я прокинулася вночі, десь дві години було. Дивлюся, а на кухні світло увімкнене. Заходжу туди тихенько, а там зять мій ковбасу їсть. Я вирішила, що мовчати більше не буду, бо набридло вже все це і вранці розповіла доньці про її чоловіка

– Я навіть ніколи й не уявляла, що так може бути, а тепер він ще й навіть сперечатися зі мною став після цього всього! – з неприхованим обуренням розповідає про свого зятя 54-річна Тамара. – В вівторок я прокинулася десь, була, напевно, середина ночі, дивлюся, світло горить в квартирі. Ну, звичайно, то ж Дмитро наш його залишив. Дві години ночі, а він сидить сам собі спокійно на кухні з ноутбуком своїм, нарізав собі величезних бутербродів з ковбасою, чай п’є, щось там читає наче, щось шукає. Я йому кажу, мовляв, Дмитре, це ти не лягав ще спати, чи що? Давай швидко в ліжко збирайся, завтра на роботу рано вставати тобі потрібно. І нічого, кажу, ночами їсти самому, щось там в холодильнику нишпорити без кінця. Це шкідливо дуже! А цю твою ковбасу я взагалі викину завтра, щоб в будинку її і духу не було! Чуєш мене, що я тобі кажу?

– Зрозуміло. А він, значить, не хотів змовчати після таких твоїх слів?

– Ага. Ідіть до своєї кімнати, сказав, чоловіком своїм командуйте там, а я вже тут сам розберуся, коли та що тут мені їсти, коли спати лягати і коли на роботу вставати. А ковбасу мою, мовляв, навіть і не думайте чіпати. Не ви її купували за свої гроші, не вам її й викидати, я кажу ж, що розберуся сам.

Дочці Тамари і її чоловікові немає ще й 30-ти, але вони вже двічі батьки: виховують хлопчиків маленьких двох і трьох років. При цьому живуть всі в двокімнатній квартирі разом з батьками. В одній кімнаті – мати з батьком, у другій – молода сім’я з двома дітьми.

Живуть разом вони вже шостий рік, в’їхали до батьків після весілля. Спочатку домовлялися вони в родині, що молоді будуть збирати гроші на початковий внесок, щоб мати свій дах над головою візьмуть кредит, і як тільки зберуть хоч якусь серйозну суму, з’їдуть на свої квадратні метри. І спочатку навіть ніби все йшло за планом – жили, економили, щось відкладали.

А потім життя внесло свої корективи.

В результаті зараз ніяких накопичень у молодої сім’ї зовсім вже немає, оскільки живуть всі шість людей в основному на зарплату Дмитра. Катерина, молода мама, сидить в декреті з двома дітьми, а сама Тамара кілька років тому потрапила під скорочення, і роботу знайти не може до сьогоднішнього дня.

Спочатку щиро намагалася щось підшукати, зверталася до знайомих, розсилала резюме, всюди бігала у всіх запитувала. Але потім зрозуміла, що толку від усього цього немає. Проблема в її віці, а це серйозна перепона на шляху до пошуку нормальної роботи. Жінки під п’ятдесят і тим більше за п’ятдесят на ринку праці не потрібні зараз зовсім, зараз і молодших безробітних дуже багато.

– Можна було, напевно, піти в прибиральниці або касири кудись, але здоров’я мого на це зараз вже не вистачить! – зітхає Тамара. – Мені важке не можна піднімати, важко працювати, довго стояти на ногах багато часу. Та й непросто це теж, після того, як просиділа багато років економістом в офісі, йти мити звичайну підлогу в якісь там магазини!

– А на біржі праці, що нічого не запропонували, не надали якесь нормальне робоче місце?

– Запропонували курси якісь, як завжди усім одне і теж. Перукар, програміст, 1С. Чого сміятися? Зараз кожен другий перукар, 1С я трохи знаю і так, толку з нього, а програміст. Ну який я програміст? З молодими людьми після інститутів і навіть коледжів мені не змагатися, вони такі швидкі і стільки багато всього знають, на мене ніхто й не подивиться там.

У чоловіка Тамари на роботі теж все дуже складно. Маленька приватна фірма, плата працівникам зараз у них майже копійчана, адже вони більше сидять вдома, ніж ходять на роботу, зараз непростий період у всіх.

Гроші затримують, в рахунок зарплати дають копійки, начальство все обіцяє розплатитися, але ніяк. Багато вже махнули рукою і пішли, але чоловік Тамари не втрачає своєї надії, чекає грошей, які заробив за пару останніх місяців. І чим довше сидить на тій роботі, тим сумніше кидати її, адже тоді взагалі нічого не дадуть, жодної копійки заробленої за довгий час він не отримає. Підеш – не отримаєш взагалі нічого, а в боргах накопичена вже кругленька сума.

Та й йти куди – в кур’єри? В двірники? Ніхто ніде не чекає, це вже і на прикладі його дружини зрозуміло.

Повноцінну зарплату в сім’ї останні кілька років отримує тільки один Дмитро. Він купує на всіх продукти і побутову хімію, платить за світло і комуналку, телефони, інтернет в квартирі, все це знаходиться на забезпечені молодого батька, він, як то кажуть, один за всіх.

Одяг, взуття, хімчистка, стоматологія, речі для дому теж на ньому. Потрібно відверто сказати, Дмитро не скупитися і нікому ніколи не дорікає, мовчки їде в магазин, везе продукти, оплачує все, що потрібно для їх великої сім’ї. Іноді і сам скаже – візьміть, мовляв, гроші, підіть купіть те, що потрібно.

При цьому всьому у тещі до Дмитра постійно купа претензій, а особливо останнім часом, як не дивно це все. З дітьми міг би побільше займатися, наприклад, а в комп’ютері своєму сидіти поменше, адже стільки часу в ньому вдома проводить. Посуд за собою не вимив би, рушник у ванній кинув, в передпокої натоптав і не витер. Сидить ось півночі на кухні, світло світиться, воду ллє, в холодильнику господарює, поки нікого немає. Вранці потрібно яєчню приготувати – а там ні ковбаси, ні яєць, все вночі з’їдено. Та й взагалі, спати всім заважає – йшов би так укладався, не турбував нікого.

Ці самі претензії Тамара частенько говорить Дмитрові прямо в обличчя, зовсім не соромлячись. Іноді він мовчить, закриває очі на всі ці слова, намагається не звертати уваги, бо не хоче сперечатися з мамою своєї дружини. Але час від часу вже відповідає їй – мовляв, не командуйте тут, не маєте права, за світло я сам плачу, і продукти в холодильнику теж мої, маю право їсти що хочу і коли хочу, не шкодуйте мені нічого, я заробив собі на хліб. Я теж тут господар.

Тамара після цих слів дуже ображається, і скаржиться своїй доньці на її чоловіка. та донька мовчить, бо не знає хто тут правий.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – yaustal.

You cannot copy content of this page