У вівторок я поверталася додому, і біля мого під’їзду на мене чекала незнайома жінка. Вона сказала, що хоче зі мною поговорити. Я лише глянула на неї, і раптом все зрозуміла. Жінка лише підтвердила мої здогадки, але зразу мене запевнила, що чоловіка з сім’ї вона забирати не планує

У вівторок я поверталася додому, і біля мого під’їзду на мене чекала незнайома жінка.

Я підійшла ближче, вона попросила у мене кілька хвилин, щоб вислухати її.

Та я лише глянула на неї, і раптом все зрозуміла – вона чекала дитину, місяць 8-9.

Жінка лише підтвердила мої здогадки, сказала, що у неї буде дитина від мого чоловіка.

Але зразу мене запевнила, що чоловіка з сім’ї вона забирати не планує.

Просто ставить мене до відома, що у нашої дитини скоро буде братик.

Після цієї розмови я ще годину гуляла по вулиці, щоб зібратися з думками.

Зараз я заміжня вдруге, від першого шлюбу є дорослий син 23 роки, який давно живе окремо.

З другим чоловіком ми разом вже 16 років, мені 45, йому 41.

У нас в шлюбі є син, 10 років.

Я старша за свого чоловіка на 4 роки, хоча на вигляд і не скажеш. Я намагаюся за собою добре доглядати, тому виглядаю молодшою за свої роки.

Спочатку я трохи хвилювалася через різницю у віці, але всі ці роки жили ми добре.

Приблизно 7 років тому у чоловіка з’явилася інша жінка, але потім вони наче розлучилися.

Тепер вони якось знову зійшлися, і зараз я дізнаюся, що вона чекає дитину.

Мовчати я не стала, і попросила чоловіка, щоб він пояснив, що відбувається.

Чоловік каже, що любить і мене, і її, і нашу дитину, і майбутню. Каже, що почувається винним, від мене до неї йти не хоче.

Але він сказав, що якщо я поставлю його перед вибором, то він буде змушений піти.

А він цього не хоче, і та жінка цього не хоче. Вона просто хотіла дитину.

Він просто дасть дитині, яка в неї народиться, своє прізвище і буде сплачувати аліменти. А також брати участь у житті дитини.

Наш син дуже любить свого тата, так що якщо розлучатися, то варіант «розійтися і забути» не пройде.

Та й через свої почуття позбавляти сина батька я не хочу.

А з іншої сторони – якщо не розходитися, мені складно буде примиритися з наявністю у чоловіка другої сім’ї.

До чоловіка залишилися почуття, хоча його вчинок мені дуже неприємний.

Будувати нові серйозні стосунки у мене немає ні часу, ні бажання. Я належу до типу «домашніх жінок», для мене сімейний спокій і затишок є найважливішими.

До тієї жінки у мене немає якихось негативних почуттів.

Вона ніколи не хотіла забрати його від мене, не просила собі подарунків, не ставила умов типу «я або вона».

Може, вона і непогана людина, просто вибрала своє щастя за рахунок мого.

Все це я розумію, але легше від цього не стає.

Що робити?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.