У вівторок я поверталася додому, і біля мого під’їзду на мене чекала незнайома жінка.
Я підійшла ближче, вона попросила у мене кілька хвилин, щоб вислухати її.
Та я лише глянула на неї, і раптом все зрозуміла – вона чекала дитину, місяць 8-9.
Жінка лише підтвердила мої здогадки, сказала, що у неї буде дитина від мого чоловіка.
Але зразу мене запевнила, що чоловіка з сім’ї вона забирати не планує.
Просто ставить мене до відома, що у нашої дитини скоро буде братик.
Після цієї розмови я ще годину гуляла по вулиці, щоб зібратися з думками.
Зараз я заміжня вдруге, від першого шлюбу є дорослий син 23 роки, який давно живе окремо.
З другим чоловіком ми разом вже 16 років, мені 45, йому 41.
У нас в шлюбі є син, 10 років.
Я старша за свого чоловіка на 4 роки, хоча на вигляд і не скажеш. Я намагаюся за собою добре доглядати, тому виглядаю молодшою за свої роки.
Спочатку я трохи хвилювалася через різницю у віці, але всі ці роки жили ми добре.
Приблизно 7 років тому у чоловіка з’явилася інша жінка, але потім вони наче розлучилися.
Тепер вони якось знову зійшлися, і зараз я дізнаюся, що вона чекає дитину.
Мовчати я не стала, і попросила чоловіка, щоб він пояснив, що відбувається.
Чоловік каже, що любить і мене, і її, і нашу дитину, і майбутню. Каже, що почувається винним, від мене до неї йти не хоче.
Але він сказав, що якщо я поставлю його перед вибором, то він буде змушений піти.
А він цього не хоче, і та жінка цього не хоче. Вона просто хотіла дитину.
Він просто дасть дитині, яка в неї народиться, своє прізвище і буде сплачувати аліменти. А також брати участь у житті дитини.
Наш син дуже любить свого тата, так що якщо розлучатися, то варіант «розійтися і забути» не пройде.
Та й через свої почуття позбавляти сина батька я не хочу.
А з іншої сторони – якщо не розходитися, мені складно буде примиритися з наявністю у чоловіка другої сім’ї.
До чоловіка залишилися почуття, хоча його вчинок мені дуже неприємний.
Будувати нові серйозні стосунки у мене немає ні часу, ні бажання. Я належу до типу «домашніх жінок», для мене сімейний спокій і затишок є найважливішими.
До тієї жінки у мене немає якихось негативних почуттів.
Вона ніколи не хотіла забрати його від мене, не просила собі подарунків, не ставила умов типу «я або вона».
Може, вона і непогана людина, просто вибрала своє щастя за рахунок мого.
Все це я розумію, але легше від цього не стає.
Що робити?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
