У мене було все: гарний чоловік, дочка Анночка, улюблена собака. А потім якось ввечері мій чоловік повідомив мені про те, що закохався і йде від мене до іншої жінки. На той час я зрозуміла, що любов між нами згасла, тому і не стала заперечувати проти розлучення.
Ми розійшлися. Одного разу я поклала доньку спати, а самі пішла гуляти з собакою. На вулиці було дуже холодно, накрапав дощ. Погода була погана, така часто буває в кінці листопада. Гуляючи з собакою я побачила, що в парку, на лавці сидить літня жінка. Поруч з нею на лавці стояла невелика валіза. Було видно, що жінка дуже замерзла. Я підійшла до неї і запитала: чи не потрібна їй моя допомога?
Жінка розплакалася і розповіла мені про те, що сьогодні ввечері її вигнав з квартири її рідний син. Мені стало дуже шкода жінку, і я запросила її до себе. Вдома я закутала її в теплий плед і напоїла гарячим чаєм. Валерія Петрівна відігрілися і розповіла мені про те, що ж з нею сталося.
Виявляється, у Валерії Петрівни був уже дорослий син. Вона сама його виховувала, так як давно була вдовою. Валерія Петрівна все робила для того, щоб її син був не гірший за інших. Для цього вона багато працювала, але син виріс справжнім егоїстом і абсолютно не цінував те, що для нього свого часу зробила його мати. Він ніде не хотів працювати, почав вживати оковиту і водити в будинок друзів. А сьогодні ввечері прийшов додому з якоюсь дівчиною і велів матері забиратися і не псувати йому життя.
Валерія Петрівна ледве встигла зібрати свої речі. Я поклала її спати. Вранці вона хотіла піти, але я запропонувала їй жити у мене. Я б вийшла на роботу, а Валерія Петрівна сиділа б з Анею і вигулювала б нашу собаку. Валерія Петрівна з радістю погодилася на мою пропозицію.
Виявляється, у Валерії Петрівни за містом була дача, але там не було опалення. Всю зиму і весну ми прожили всі разом в місті. Валерія Петрівна виявилася чудовою жінкою і у нас з нею були прекрасні відносини. Вона стала моєю хорошою подругою і замінила мені матір. Моя донька її просто обожнювала і називала не інакше, як бабусею.
А навесні ми всі разом поїхали на дачу до Валерії Петрівни. Дача була дуже хороша. Навколо був ліс, недалеко було чудове озеро. Я просто була в захваті від краси природи. Донька залишилася на дачі разом з Валерією Петрівною, а я приїжджала до них на вихідні.
Ми були дуже щасливі. Одного разу до Валерії Петрівни прийшов її сусід Андрій і запропонував провести газ в будинок. Валерія Петрівна відмовилася, пояснюючи все тим, що у неї поки немає на це грошей. Але Андрій погодився позичити їй грошей. Валерія Петрівна погодилася і пообіцяла повернути борг якомога швидше.
Незабаром робота закипіла, і в будинку з’явився газ. Тепер Валерії Петрівні не були страшні ніякі зимові холоди. А Андрій почав запрошувати мене на прогулянки в ліс і до озера. Я завжди погоджувалася: просто Андрій мені дуже подобався.
Одного разу ми повернулися з прогулянки і побачили, що до нас у двір заходить молодий чоловік. Він був нетверезий і лаявся на весь двір:
– Де вона? Ти їй зовсім не потрібна! Вона просто хоче забрати собі цей будинок! Не дозволю! Хата моя, також як і квартира! Це моя спадщина!
Ми зрозуміли, що це приїхав до Валерії Петрівни її недолугий син. Йому було мало квартири, він вирішив у матері забрати ще й будинок. Андрій йому все пояснив в доступній формі, треба ж було нам якось захистити Валерію Петрівну.
Він сказав йому, що я – його дружина, а Валерія Петрівна вже давно продала цей будинок нам. А гроші віддала дитячому будинку.
– А навіщо ти сказав йому, що я твоя дружина?
– А я просто вже давно хочу, щоб це було так! Адже ти ж погодишся стати моєю дружиною?
Я посміхнулась. В очах у мене були сльози – це були сльози щастя.
Ось так за пів року змінилося моє життя: з’явилася вірна подруга і новий чоловік, який дуже любить мене і мою дочку. Я дуже щаслива.
Фото ілюстративне – vitaportal.
