У мене було невдале перше заміжжя і я так сильно розчарувалася в ньому, що раджу всім, у кого є така можливість спочатку пожити цивільним шлюбом. А ось якщо все влаштує, то тільки тоді і оформляти свої стосунки офіційно. За часів моєї молодості такої можливості не було, всі люди таке засуджували, і як результат – розлучення і прізвище чоловіка у спадок.
Щоб не говорили, але коли відбувається цукерково-букетний період, то поспілкувавшись зі своїми коханими деякий час, пари розходяться по своїх домівках, і немає можливості дізнатися справжню сутність один одного.
Мій чоловік дуже красиво залицявся до мене, та й потім після весілля кілька років у нас по суті був, як зараз модно говорити “гостьовий шлюб”. Коли я дізналася, що чекаю дитину, то поїхала до батьків в село, адже мені було не дуже добре, а на батьківському подвір’ї я гуляла щодня, свіже повітря йшло мені на користь, та й свіжих фруктів і овочів наїдалася досхочу. А чоловік тим часом залишився один, він закінчував навчання.
Приїжджав він часто в село, і все було просто чудово, але в один прекрасний вечір пролунав перший дзвіночок, який змусив мене затурбуватися.
Коли синочок з’явився на світ, ми з чоловіком вже жили у квартирі свекрухи в місті, так як свого житла у нас не було. В місті ранні весняні овочі були надто дорогими, але моя мама завжди старалася нам дати щось смачненьке з села.
Овочі лише почалися, і в той день мені мама з села передала два огірочки і трішки зелені для салату.
Вже не пам’ятаю, де в той вечір була свекруха, але ми з чоловіком були одні в квартирі. Син був маленьким, я поклала його спати, а сама пішла на кухню готувати вечерю. Вже досмажилася картопля, і я почала різати огірки і зелень для салату.
Тільки все встигла приготувати і пробувала на сіль салат, як синочок прокинувся. Звичайно, я все кинула і побігла його колисати. Чоловік весь час, поки я готувала вечерю, крутився біля мене на кухні. Запах стояв неймовірний.
В той вечір вкладати спати сина довелося приблизно хвилин тридцять. Коли я прийшла на кухню, то від салату залишився запах і порожній салатник. Поки мене не було чоловік, без докорів сумління, з’їв весь салат.
На мої питання була одна відповідь:
– Було так смачно, що не міг зупинитися! Це ти звикла до делікатесів, а у нас такий салат в березні вперше в житті! Мені залишалося тільки плакати.
Але плакала я зовсім не від того, що мені не дісталося салату, а від того, що чоловік навіть не подумав про мене, і що я скажу його мамі, коли вона повернеться додому. Природно свекруха була надто незадоволеною, трохи бурчала, коли повернулася додому. Казала, що прийшла голодна, а я за весь день нічого не зготувала, і ще й салату не залишила.
Минуло трохи часу і у нас з’явилася вже своя квартира, і ми стали жити самостійно. Ось тут і проявилася у всій красі особливість чоловіка з’їдати поодинці все найсмачніше, що було в будинку.
Після народження дитини в моєму організмі, щось зрушилося, і у мене був дуже низький тиск. Без кількох чашок звареного в турці кава я вранці просто не могла прийти в нормальний стан, ходила наче сонна.
Кави чоловік не чіпав, а ось шматочок шоколаду вранці б мені не завадив, але цю розкіш я могла собі дозволити тільки один раз якщо приносила шоколад ввечері, то вранці він ще був. А як тільки я йшла на роботу, то він моментально зникав.
Скільки б я не купила цукерок або шоколадок, вони всі з’їдалися за один присід, як тільки він залишався в квартирі один. Ніякі розмови і прохання не допомагали.
Хто жив за радянських часів, той знає, що майонез був великою рідкістю. Я була завжди до нього байдужа, але чоловік любив оселедець під шубою, а тоді це був святковий салат.
Мама моя старалася знайти по блату до свята кілька баночок і звичайно мені одну дала теж. Якщо цей продукт з’являвся заздалегідь, то до свята він не доживав.
До мене до цих пір не доходить, як можна з’їсти півлітра майонезу за один раз. Булка хліба на додачу і прощай салат. Якщо приходили в гості мої батьки на свято, то мені складно було пояснити, чому немає обіцяного салату. Мені ніхто не вірив, якщо я намагалася сказати правду.
Начебто дрібниці, але коли цих дрібниць так багато і не знаєш, що очікувати від чоловіка наступного разу, то з часом опускаються руки. Але останньою краплею стало тушковане м’ясо.
Одного разу до нас мали прийти гості ввечері, ось я весь ранок і бігала по кухні як заведений заєць. Пара кілограмів добірної телятини були приготовлені за фірмовим рецептом. Ця страва повинна була бути родзинкою святкової вечері.
Мені потрібно було збігати на годинку у справах. Син був у моїх батьків. Чоловік залишився вдома один. Коли я повернулася, то ціла каструлька була вже порожньою. Святкова вечеря природно не відбувся.
Ось така мила особливість була у мого колишнього чоловіка! Тому моя порада всім для кого це можливо поживіть в цивільному шлюбі, а одружуватися завжди встигнете! Адже з часом людина проявляє себе краще, коли ви з нею ділите свій побут 24 години на добу.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
