fbpx
Breaking News
Тетяна Іванівна ледь не рвaла на гoлові волосся. Чому єдиний син обрав селючку, соpoм який, що люди скажуть. Жінка гарно одяглася і побігла в гуртожиток, де жила Софійка
Новий навчальний рік в сeлі розпочався з нoвини, що в школу прийшла нова вчителька. Пoява такої eфектної жiнки викликaла неaбияку цiкавість, як серед чоловіків, так і серед жінок. Всі гaдали, щo змyсило цю кpасуню приїxати в тaку глyшину
Ні колишня дружина, ні рідна дочка на пoхopон Дмитра не приїхали. Людмила з’явилася, через три тижні, щоб “навести порядок” із успaдкованим майном. Оселю, дачу і гараж продала, іномарку перевела на дочку, меблі роздала сусідам: — Щоб тій злoдюзi-рoзлyчниці і її дівці-п’явці нічого нашого не дісталося. Ходила по суciдах і все випитyвала де вона пеpeховyється
– Нікoли, чуєш, нікoли, я не пpийму її в нашу сім’ю, і сина зpечуся. Який він мені син, коли без маминого блaгословення одpужуватися виpішив. Ярослава відразу незлюбила дівчину, бо Віра уже була рoзлученою. Та через десять років Слава невістку дочкою кликала, пpoбачення блaгала
В неділю весільні музики йшли повз хату Оксани, молодята йшли до шлюбу, а Оксана вмивалася слiзьми, розуміючи що її щастя нaзавжди спливaє. А в понеділок гуло все сeло, що такого весілля ще нixто не бачив. Все ж таки гoлова сeла єдиного сина одpужує
Життєві історії
– У тебе, сестра, поживу, а то дружина і мати на роботу женуть!: Якби я тоді знала чим закінчиться той вечір!

– Привіт, сестричка, – пустиш мене до себе? – на порозі мій молодший брат Святослав, або Святик, як ми кличемо його з мамою. – Я з дружиною посварився, хочу у тебе деякий час пересидіти.

Мені 27 років, братові 24. Одружився він два роки тому, зараз у нього підростає однорічна дочка. У нас з чоловіком дітей поки немає, живемо в однокімнатній квартирі чоловіка, яку йому залишила бабуся, плануємо через 2 роки купити квартиру побільше, тоді і дітей заведемо.

– А чого до мами не пішов? – питаю Святика.

– Розумієш, у нас з нею постійні тертя і розбіжності, – відповідає, – не хочу весь час нотації слухати.

Читайте також: Ніколи не ставте сумку на підлогу чи стіл! І ось чому

Мама у нас дійсно, сувора, вважає, що тільки її думка вірна. Сперечатися з матусєю марно, краще відразу під танк.

– Ну проходь, – кажу, –  диванчик у нас на кухні, не дуже зручний, але іншого немає.

– Та я не буду у вас довго, зніму квартиру, – запевнив брат, розташовуючись на кухні, – а поїсти даси? Я голодний.

Накладаю, годую, мию посуд, все ж гість. Мій чоловік все це робить сам, та й готує теж із задоволенням, якщо раніше мене вдома.

Мимохідь, питаю, а що ж сталося? Чому від дружини пішов?

-Ти ж знаєш, яка Свєтка, – зітхає братик, – непримиренна, майже, як наша мама. Посміхатися розучилася. Тільки бурчить і претензії пред’являє.

Ну, так сам вибирав, думаю. Світлану я знала не дуже добре. В наші рідкісні з чоловіком парафії до них в гості вона була не дуже балакучою, дивилася похмуро і насторожено.

Ми з нею не сварилися, не конфліктували, просто спілкувалися, лише формально і ввічливо, не більше.

Брат розповів мені, що він у відпустці і попросив поки нічого не говорити нашій мамі про його сімейні негаразди.

Ну стали жити потихеньку. Тимчасово перетворилося вже в більше місяця. І, чим далі, тим менше мені подобалося.

Що за відпустка була у брата, я так і не зрозуміла. На роботу він взагалі не ходив, на дрібні витрати просив у мене або у мого чоловіка.

А, приходячи додому, я все частіше заставала таку картину: все з’їдено, посуду брудного гора, на кухні срач, а брат з чоловіком або пuво n’ють на балконі, або в приставку рiжуться в кімнаті.

І застрільником всього цього був мій брат, чоловік раніше такого собі не дозволяв.

Я намагалася з братиком поговорити, чоловікові вимовляла вже, що цей вічне свято вечорами – зовсім не справа.

– Так кинь, сестричка, – n’яно посміхався Святик – не ставай, як моя Свєтка, занудою.

Під кінець другого місяця проживання братика на нашій кухні, після того, як застала вдома не тільки чоловіка і брата, але і трьох друзів Святика, я не витримала і поскаржилася мамі.

-Гони ти його в шию! Розбіжності у нього з дружиною!, – сказала мама, – так невістка моя – золота жінка. У декреті сидить і працює, а твій братик, на мій сором і жах, вже півроку копійки в будинок не приносить, звільнили його, генія невизнаного.

Брат у мене архітектор за освітою. Творча, типу, людина. Тільки не творить, а витворяє.

Після тієї розмови я пішла до Світлани, благо, 1 зупинка на метро. Ну, так і є, братик звалив від проблем:

– Ні на роботу не хотів влаштовуватися, ні по дому допомогти, – зітхала Світлана, – все тільки пuвка б попити, так в комп’ютері залипнути. Дочку на руки взяти не зволив жодного разу, не те що б памперс поміняти, або погуляти з дитиною.

Світлана і зізналася, що гостей завжди побоювалася, тому що після таких гостей, та ще й з випuвкою, брат зривався з котушок на кілька днів.

-Втомилася я. Люблю я твого брата, і він мене любить, знаю, але такий безвідповідальний тип!

Подзвонила я мамі, вона теж під’їхала до невістки. Стали ми думати, що робити, та як бути.

-Вигоняй його, сьогодні ж, – постановила мама, – і я відмовлю йому від будинку. До друзів не піде. Він поїсти любить, а що у його безквартирних холостяків поїси!

Вирішено – зроблено. У той же вечір, повернувшись додому, не дивлячись на n’яний опір брата, я його виставила. Вранці чоловікові втик дала, пригрозивши відходом до мами.

-Так я і сам вже не радий, що ти до нас його пустила, – зізнався чоловік, – я вже не можу в такому режимі жити, та й грошей весь час просить, то на пuво, то на сигaрети.

Святик? Він повернувся до дружини. Умову йому Світлана поставила таку: або розлучення, або на роботу хай іде, або нехай сидить в декреті з донькою.

Брат вибрав друге. Півтора року з тих пір пройшло. Начебто за розум взявся. Свєтка, до речі, дуже хороша дівчина виявилася. Ми з нею останнім часом – не розлий вода.

І, коли разом збираємося, спuртного на стіл взагалі не ставимо. Чоловік мій не n’є, невістка теж, а мені і не можна, я дитину чекаю.

Related Post