fbpx
Життєві історії
У тата у власності була ділянка в селі, а мамі від двоюрідної бабусі дісталася у спадок квартира у маленькому містечку сусідньої області. Вони продали все це, а на виручені гроші вирішили подарувати мені квартиру

Два роки тому ми з чоловіком одружилися. Вирішили на перших порах знімати квартиру, бо свого житла у нас на той момент не було. Гроші ми потихеньку відкладали, може, на квартиру, може на чорний день, як піде. Через нестабільність ми хапалися за будь-яку роботу, щоб зробити більше накопичень, поки є така можливість.

Підкопивши трохи грошей, ми почали замислюватися про іпотеку. Але мої батьки нас випередили, подарувавши квартиру. Виявляється, у тата у власності була ділянка в селі, а мамі від двоюрідної бабусі дісталася у спадок квартира у маленькому містечку сусідньої області. Вони продали все це, а на виручені гроші вирішили подарувати мені квартиру.

Це було дуже зненацька, батьки робили все мовчки. Але їхній подарунок викликав неабияке пожвавлення з боку родичів мого чоловіка. До нас відразу ж після переїзду приїхала свекруха, хоча новосілля ми поки що святкувати не збиралися. Прискіпливо облазила всі кути, подивилася все, процідила «непогано». Більшого я не очікувала, адже все найкраще може виходити лише від неї.

Ми ж із чоловіком вирішили, що справжнє новосілля справимо після відпустки. Так, ми зібралися у відпустку. Зрозуміло, гроші можна було б витратити і раціональніше, але дуже вже хотілося відпочити, щоб з новими силами відкрити новий розділ життя.

Частину заощаджень ми витратили на облаштування квартири. Подекуди освіжили ремонт, замовили меблі, перевезли речі, які до цього зберігалися у батьків. Багато що встигли зробити до від’їзду, але один магазин нас з доставкою підвів. Замовляли диван та крісло, мали привезти прямо напередодні нашого від’їзду. Але передзвонили, сказали, що зможуть лише за три дні, проблеми у постачальника. Ми погодилися, а що робити? Довелося просити свекруху прийняти доставку.

Я б попросила своїх батьків, але вони поїхали на ювілей батькової сестри. Довелося залишати ключі свекрусі. Я вже подумки змирилася з тим, що вона переверне всі речі і скрізь залізе, але мені було все одно, нехай її. Але на те, що вона провернула, я не чекала.

Ми з чоловіком добре відпочили та поверталися додому з передчуттям відпочинку. Відпустка пройшла насичено, хотілося в душ і відлежуватись на дивані. Але на нас чекав сюрприз – у нашій квартирі розташувалася сестра чоловіка з сім’єю.

Я відчинила двері своїм ключем, і побачила зовицю з молодшим сином на руках. У кімнаті працював телевізор, а з кухні пахло їжею. І всі мовчать, головне.

Першим заговорив мій чоловік, який і поцікавився, що тут відбувається. Виявляється, після нашого від’їзду свекруха прийшла до дочки і сказала, щоб та збирала речі – вони переїжджають до міста. Вони – це зовиця із сім’єю. Переїхати до міста і селища, в якому жила і сама свекруха, і її дочка з сім’єю, було давньою заповітною мрією чоловікової сестри. Тут і школи, і дитсадки, і робота, і цивілізація. Але все ніяк не виходило, бо винаймати житло дорого, та й працював у сім’ї поки що тільки чоловік.

А тут приходить мама і заявляє, що вона домовилася з сином, що він поступиться на якийсь час нашу квартиру в користування сестрі. Нібито було вирішено, що сім’я зовиці переїде на квартиру, а ми продовжимо накопичувати собі на іпотеку.

Сестра братові спробувала зателефонувати, але той у відпустці вимкнув телефон. Вона вирішила, що мама брехати не стане, швидко похопили пожитки, забрали у свекрухи ключі і вселилися, не вірячи своєму щастю. А тут ми повернулися.

Це ж треба ще здогадатися все так спритно провернути, та ще й такі стислі терміни. Молодець свекруха, що тут скажеш. Чоловік з сестрою поривалися зателефонувати мамі, але та не брала слухавку. Я порадила перенести розмову, а самим вирішити, що робити далі.

Зрозуміло, що нікому ми не поступалися квартирою. Та й з якої радості? Але й зовицю звинувачувати нема за що, вона матері повірила, що логічно. Проблему треба було вирішувати. Сестра чоловіка вибачалася і плакала, намагалася метатися по квартирі та збирати речі. До неї претензій жодних, вона дуже засмучена, перепрошує, що так вийшло, але зараз їм об’єктивно нікуди йти. Грошей на оренду житла у них просто немає.

Ми з чоловіком вирішили, що позичимо родичам гроші на оренду житла і дамо тиждень на його пошук та переїзд. З останнім допоможемо. Самі ж тиждень поживемо у моїх батьків, благо вони були не проти. Вони, звісно, ​​були вкрай здивовані такою ситуацією.

З нею таки вдалося поговорити, відповідь була дуже проста. Вона не думала, що в нас вистачить совісті виперти сім’ю із двома дітьми. До того ж, вона вважала, що квартира дісталася нам на халяву. От її доньці з дітьми ці квадратні метри потрібніші, а ми собі і на іпотеку накопичили б, була б потім ще одна квартира.

– Ніхто вас не зобов’язував квартиру переписувати. Так би вона за вами і залишилася, просто зробили б добру справу, сестрі з племінниками допомогли. Дуже ви некрасиво вчинили, – уклала свекруха.

Після цього випадку я не знаю, як спілкуватися з мамою мого чоловіка, і чого від неї ще чекати.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page