У моєї свекрухи днями день народження, і ми вирішили її хоч раз по-людськи привітати, я маю на увазі – купити щось вартісне. Людина вона непогана, особисто для мене. Ми з нею за 25 років нашого з чоловіком шлюбу жодного разу не сварилися серйозно, хоч і живемо поряд. Ми завжди намагаємося все по-доброму вирішити.
Коли я вийшла заміж за свого чоловіка, його батьки нам дали земельну ділянку неподалік від себе, і ми там собі збудували будинок. Тоді нам допомагали батьки з обох сторін – і мої, і чоловікові, і за 4 роки ми вже переїхали у свій дім.
Саме цього нам не може пробачити сестра чоловіка, яка живе в хаті разом з своїми батьками, і переконана, що нам вони дали більше, адже вони живуть в старій хаті, а ми – в новій. Ця тема вже настільки заїжджена в нашій родині, що у мене, чесне слово, вже сил немає ніяких.
Мені 45 років, зовиці 47. Ми обидві вже не дуже молоді, у самих он вже діти дорослі, а ми ніяк не можемо ще в минулому залишити питання – кому дали більше.
Зоя, сестра чоловіка, через це не бажає з нами сходитися, навіть на великі свята уникає спільного застілля.
Окрема тема – це городньо-польові роботи. Мамі чоловіка (батька не стало кілька років тому), допомагаємо лише ми. Ми з чоловіком все садимо, потім доглядаємо, потім урожай збираємо. Зоя в цей час навіть з хати не виходить, бо вона вважає, що оскільки нам дали більше, то допомагати маємо лише ми.
І так триває 25 років! Можете собі уявити, як мені все це набридло… Але я, як невістка, завжди намагаюся мовчати і згладжувати гострі кути, бо розумію, що хоч свекруха до мене і добре ставиться, але любити мене більше, ніж рідну доньку, вона не буде.
У свекрухи в двадцятих числах жовтня ювілей – 70 років. Я запропонувала чоловікові, щоб ми його мамі холодильник купили. Старий у неї нещодавно поламався, він своє вже відпрацював, і ремонту не підлягає. А новий купити свекруха сама не зможе.
Чоловікові сподобалася моя пропозиція, але він каже, що то сестрі, яка живе з мамою в одній хаті, пасувало би купити додому холодильник, адже у них все спільне.
Я теж так думаю. Але, знаючи характер Зої, розумію, що вона буде той старий холодильник ремонтувати до кінця, аби лише на новий не витрачатися.
Чоловік зробив ще спробу – запропонував сестрі ще скинутися на холодильник, але від цієї пропозиції вона теж відмовилася.
В підсумку, ми таки купили самі мамі холодильник. Вона була настільки вражена, що аж розплакалася.
А от Зоя, яка нічого не подарувала, ходила і бурчала постійно:
– Їм можна і на холодильник для мами розщедритися, адже мама їм нову хату дала, а мене в старій залишила!
Я вже нічого не говорила їй, бо не хотіла свекрусі свято псувати. Але я чесно не розумію, що такого нам батьки чоловіка дали більше, ніж сестрі?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
