fbpx
Життєві історії
У свекрухи наближався день народження, чоловік хотів купити їй новий телефон. Він був у відрядженні, я вибрала телефон, купила. На наступний день я написала свекрусі привітання-повідомлення. Подзвонив чоловік і в ході розмови дорікнув, що я досі не привітала його маму, не подзвонила. Мовляв, я теж твоїй мамі буду писати повідомлення. Мене це дуже образило. Тому що я працювала, зателефонувати я збиралася під час обіду, на перерві

Я заміжня вже два роки і зараз чекаю дитину. Живемо ми окремо від батьків, самі. Перший рік спільного життя був нормальним, іноді між нами з’являлися непорозуміння, але ми швидко мирилися.

Загалом, намагалися жити спокійно. Нещодавно продали квартиру і тимчасово, до покупки нової, переїхали до мами чоловіка. Вона живе одна, батька немає. І тепер наші відносини дуже змінилися, між нами наче чорна кішка пробігла.

А почалося все з того, що ми маємо намір купити квартиру, продавши свою стару і додаючи відсутню суму, за рахунок накопичень. Ще плюс обставляти меблями, але це вже походу, з зарплати або в кредит. Тобто, вільних грошей у нас, по суті, немає. Гостро питання постало про оформлення квартири.

Справа в тому, що його мама хотіла оформити квартиру на себе. Мабуть, тому що стара квартира спочатку була придбана нею для свого сина і записана на неї і цю вона також збиралася оформляти на себе. Чоловік мій був в іншому місті по роботі, коли ми з свекрухою пригледіли одну квартиру. І мимохідь, вона сказала, навіщо його чекати, треба оформляти, поки не передумав продавець квартири. Мовляв, нічого страшного, якщо я на себе оформлю квартиру, все одно ж вона ваша буде.

Але мені це не сподобалося. Мене це образило. На наступний день чоловік запитав, коли будете купувати, оформляти? Він теж, схоже, розраховував, що приїде з відрядження і все вже буде готово. На що я відповіла, що «Коли приїдеш, тоді і будемо оформляти». Тоді він різко по телефону говорить: «А навіщо мене чекати?».

Ось тоді і піднялася ця тема, про яку до цього ми не говорили. Чоловікові своєму я так і сказала, що я не просто дівчинка напевно, яка живе з тобою, пожила і пішла. Я твоя дружина, ми сім’я, як-не-як і я ношу в собі твою дитину. А ти навіть квартиру, мовляв, на своє ім’я не хочеш оформляти, наше гніздечко, де ми будемо жити.

Ну, це правда виглядало для мене, немов я ніхто в цій сім’ї, що навіть не маю ніякого слова, ніякого права ні на що. Одним словом, мені це дуже не сподобалося. Я вирішила, що якщо на початку шлюбу, та й коли я в положенні, до мене в цій родині, так відносяться, то далі взагалі на мене не звертатимуть ніякої уваги.

І вирішила, що якщо чоловік піде на поводу у своєї мами і зробить, як вона хоче, то далі будувати сім’ю не матиме сенсу. Але мій чоловік по телефону мене заспокоїв і сказав, щоб я не переживала, він на своє ім’я запише нерухомість. Але сказав він це так, ніби хотів мене образити.

Можливо, це через мій теперішній стан, але мене почали якісь речі дуже ображати. Наприклад, у свекрухи наближався день народження, чоловік хотів купити їй новий телефон, тому що у неї вже старий, хоча він робочий, підтримує інтернет. І грошей у нас теж впритул, оскільки ми збиралися брати квартиру, обставляти, і не заходити в борги. Він у відрядженні, я вибрала телефон, купила.

На наступний день я перебуваю на роботі, десь в 12 дня я написала привітання повідомлення свекрусі. Подзвонив чоловік і в ході розмови дорікнув, що я досі не привітала його маму, не подзвонила. Мовляв, я теж твоїй мамі буду писати повідомлення. Це, напевно, і було іскрою для вогню. Мене це дуже образило. Тому що я працювала, зателефонувати я збиралася під час обіду, на перерві.

Якби мені було байдуже, я б навіть не стала витрачати час, їздити в центр, шукати, вибирати телефон, не те, щоб купувати його. А він мені дорікає, що я не подзвонила з ранку, не привітала.

До того ж, мене ще образило, що, коли у моєї мами було день народження, ми їй подарували 500 гривень, а не телефон за 4 тисячі. А на мій день народження мій чоловік подарував мені великий букет квітів і все. Хоча, по ідеї, квіти це тільки знак уваги з етикету, а не подарунок.

Я не витримала, і сказала чоловікові, що «Мені ти подарував букет квітів на і нічого більше», так він сказав, мовляв ,«Як ти можеш порівнювати, це ж моя мама, а у тебе все попереду». Ці слова мене образили ще сильніше. Я сказала: «Добре, не буду більше нічого говорити, але твоє ставлення до себе я зрозуміла – я не особливо важлива для тебе».

Одним словом, тепер ми живемо з його мамою. Для мене це дуже некомфортно, особливо в моєму становищі. Але чоловік не звертає на це ніякої уваги. Я зробила висновок, що в цій сім’ї зі мною ніхто не рахується.

Фото ілюстративне – macca.

facebook