fbpx
Життєві історії
У суботу, 21 березня, у мого чоловіка був ювілей – 30 років. Ввечері я взяла телефон і побачила повідомлення, відправлене мені свекрухою ще вдень: ​​«Спасибі, що зіпсувала свято!». Чоловік все вирішив, а винною вийшла я

У суботу, 21 березня, у мого чоловіка був ювілей – 30 років. Готуватися почали заздалегідь. Ми живемо у власному будинку, маємо на подвір’ї велику альтанку, оскільки погода цього року дозволяла, то ми вирішили відсвяткувати вдома. Ми закупили фрукти-овочі-консервацію, за м’ясом планували їхати в п’ятницю ввечері. Тоді ж і замаринувати, а в суботу нагодувати гостей смачним шашликом.

Але в п’ятницю зранку я зрозуміла, що наш трирічний син захворів. Я зателефонувала чоловікові. Ми вирішили скасувати святкування або перенести його на невизначений термін, поки малюк не одужає. Мені було незручно перед чоловіком, але він сам наполіг. Я вважала, що гості, які  будуть у дворі в альтанці, навряд чи зашкодять хворій дитині. Я б залишилася з сином, а чоловік зміг би спокійно відзначити свій ювілей у компанії друзів і родичів.

Але чоловік мені сказав:

– Нічого страшного, потім відзначимо. Мені совість не дозволить сидіти, їсти шашлик і радіти, коли я буду знати, що дитина хвора.

Оскільки чоловік був на роботі, то нелегке завдання обдзвонити гостей лягло на мої плечі. Єдине, я попросила чоловіка, щоб своїй мамі він подзвонив сам. Відносини у нас, останнім часом, стали дуже погані. А все через покупку будинку.

Ми з чоловіком взяти кредит, і свекруху як підмінили. Причину я дізналася випадково – одного разу я випадково підслухала розмову, в якій свекруха цікавилася, чи не боїться її син, що потім я його кину і будинок мені залишиться.

Я розумію, вона переживає за сина, щоб би він на вулиці не залишився, після виплати кредиту. Але мій чоловік – доросла людина, і у нього є своя голова на плечах. Це ніяк не стосується його мами.

Я нічого не сказала свекрусі, але бачила, що з кожним днем наші стосунки ставали все гіршими. У мене була одна надія – побачивши, який міцний і щасливий у нас шлюб, свекруха заспокоїться і все буде як і раніше.

Але цей невдалий день народження ще більше все зіпсував. Тепер надії на примирення з свекрухою практично немає. В суботу зранку ми нікого не чекали і тут в дверях з’являється свекруха зі словами:

– З днем ​​народження, мій милий сину! Недавно я тебе народила, а сьогодні тобі вже 30! – свекруха змахнула сльозу.

Ми здивовано подивилися один на одного. Мій чоловік не втримався і сказав:

– Я дуже дякую тобі за все. Але чому ти прийшла? Я ж телефонував вчора, попросив не приходити. Син видужає, ми обов’язково з тобою відзначимо.

Ми були впевнені, що після цих слів свекруха розвернеться і піде. Але натомість вона почала роззуватися і без запрошення зайшла на кухню.

– Не бачу причин відміняти свято! Нехай з дитиною мати сидить, а у тебе – ювілей! Між іншим, це і моє свято! Зараз приїдуть твої тітки з дітьми і ми обов’язково відзначимо.

Я не стала втручатися в розмову свекрухи і чоловіка, нехай самі розбираються. Чоловік прийшов через п’ять хвилин і сказав, що він попросив маму піти. Я вирішила дорікнути йому:

– Може, не треба було так з мамою поступати? Це ж і її свято теж. Знаєш, я зараз уявила, що у нашого сина день народження, я приходжу, а він мене виганяє. І аж плакати захотілося. Ти б подзвонив мамі, нехай повертається.

Чоловік уперся, навідріз відмовившись приймати гостей. Його ювілей – йому і було вирішувати. Але це треба було додуматися – вигнати власну маму в свій день народження.

Вже лягаючи спати, я взяла телефон і побачила повідомлення, відправлене мені свекрухою ще вдень: ​​«Спасибі за зіпсоване свято!».

Тепер свекруха зі мною зовсім не розмовляє, я вийшла у всьому винна.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.