fbpx

У спробах зберегти шлюб, Ірина пішла до свекрухи. На дворі була зима, мороз, але свекруха навіть не пустила її до себе – розмова відбулася на порозі

Закінчилася Служба Божа, люди стали навколо церкви в очікуванні, що зараз священник окропить всіх свяченою Йорданською водою. Деякі активні жіночки вже відчайдушно чекали з глечиками, щоб першими набрати освяченої води. Ірина сьогодні теж прийшла на Богослужіння. Вдома її не було довгих 16 років, приїхала два дні тому, то ж вирішила згадати добрі українські традиції.

В Австрії, де вона живе зараз, все зовсім не так. Правду кажуть, що дух Різдва можна сповна відчути лише вдома. Хоч на вулиці і було холодно, але так добре їй вже давно не було, вона вдихала рідне повітря і спогади мимоволі огортали її. Раптом серед натовпу Ірина побачила жінку, дуже схожу на її колишню свекруху, але на вигляд значно старшу.

Ні, це не може бути Анна Іванівна, з її характером вона б першою побігла набирати в свій глечик воду. А ця, схожа на неї жіночка, скромно стоїть позаду усіх. Ірина уважніше придивилася і вже не сумнівалася – це таки вона, її колишня свекруха.

Коли Ірині було 20 років, вона зустріла Тараса. Хлопець був з заможної родини, старшим за неї на 5 років. Це було кохання з першого погляду… А через три місяці Ірина зрозуміла, що скоро стане матір’ю. Батьки Ірини наполягли на весіллі, хоча сама Тарас без особливої радості сприйняв цю новину.

Перед самим весіллям в п’ятницю до Ірини додому прийшла Анна Іванівна, посадила всіх рядочком за стіл і впевнено сказала: «Мій син з вашою донькою шлюб брати не буде. Не пара вона йому».

Батько Ірини спробував пояснити, що ми вже замовили церкву і священника, мовляв, що люди скажуть, але свекруха відповіла, що або молоді просто розписуються, або взагалі нічого не буде. Вона була впевнена, що цей союз ненадовго.

Тарас таки послухав свою маму і пішов відразу після народження сина. У спробах зберегти шлюб, Ірина зібрала сина, і пішла до свекрухи. На дворі була зима, мороз, але свекруха навіть не пустила її до себе – розмова відбулася на порозі.

Анна Іванівна пояснила, що їй нема чого сюди приходити, бо вона ніколи не визнає її за невістку, а цього хлопчика – своїм внуком. Тарас не бачив сина рік, а потім, відразу як їх розлучили, одружився з дівчиною, яку йому вибрала мама.

Коли хресна мама Ірини, яка вже довгий час жила в Австрії, запропонувала їй переїхати до неї, дівчина погодилася. Правда, довелося свого маленького синочка на деякий час залишити з своєю мамою.

За кордоном у Ірини все склалося добре, вона швидко освоїлася, знайшла роботу, і вже через два роки змогла забрати сина до себе. А п’ять років тому Ірина вдруге вийшла заміж і народила ще одного сина.

В Україну повернулася, бо занедужав її батько, на щастя – нічого серйозного. Зустріч з колишньою свекрухою стала для неї несподіванкою. Але таки знайшла в собі сили підійти і привітатися. Анна Іванівна відразу впізнала колишню невістку і почала плакати. Ірина навіть трохи розгубилася, допомогла їй набрати освяченої води і запропонувала підвезти додому своєю машиною.

По дорозі свекруха зізналася, що дуже шкодує про те, що все так склалося. Тарас одружився, зараз у нього четверо дітей. Його дружина забороняє і йому, і дітям бачитися з бабусею. А сама Анна Іванівна занедужала, потрібно багато грошей, яких у неї немає.

Жінка щиро подякувала Ірині і запросила зайти, але та відмовилася. На прощання вона витягнула з гаманця 200 євро і дала колишній свекрусі. Вона давно їй все пробачила, бо без цього неможливо було б рухатися далі.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page