fbpx
Життєві історії
У спадок від мами нам з сестрою дісталася її двокімнатна квартира. Анна про спадок мовчала, бо сама жила в ній, а я жила далеко, тому заговорила про нього перша. Анна сказала, що квартиру оформить на себе, так швидше і дешевше буде для всіх. Я зраділа, подякувала сестрі і поїхала додому. Анна довго не дзвонила і я вирішила знову приїхати до неї сама

Моя рідна сестра Анна оформила спадщину нашої мами за документами лише на себе одну, а мені обіцяла виплатити половину вартості цієї її квартири.

Але відтоді, як все це сталося, минув майже рік, а коштів я, які мені обіцяла Анна за нерухомість мами, я так і не отримала. Моя сестра постійно все обіцяє та обіцяє, а потім знову переводить все на потім. Час минає і щодня надії у мене все менше, що це все закінчиться справедливо.

Зараз виходить так, що у батьківській квартирі Анна моя живе зі своїм чоловіком, а я залишилася ні з чим і хвилююся, що нічого мені з неї не буде.

Близько року тому не стало нашої матусі. Від неї мені з Анною залишилася двокімнатна квартира. У двокімнатній квартирі до того наша мама жила одна. Я вчилася на останньому курсі інституту в іншому місті, тому на той час проживала в гуртожитку, мала там тоді маленьку кімнату. А старша сестра Анна орендувала з подругами окреме житло.

Коли нашої мами не стало, Анна відразу ж повернулася додому і почала по-господарськи вести себе в квартирі нашої неньки. Після прощання з мамою, я вирішила підняти тему спадщини, так як знала, що мені також належить половина маминої двокімнатної квартири. Тим більше, що після отримання диплома я збиралася повернутися в рідне місто і мені не було де жити.

Анна добре подумала сказала мені, що почуває себе не дуже добре і попросила відкласти цю розмову на пару днів, одним словом, на потім, моя сестра завжди любить все прорахувати. Нічого не підозрюючи, я зібрала речі і поїхала на навчання. Минуло трохи більше тижня, а Анна так і не зателефонувала мені й тоді. Таке враження було, що вона чомусь тягне час, але я тоді нічого недоброго не помічала. Тоді я вирішила не втрачати часу і приїхати до сестри самій.

При зустрічі Анна почала виправдовуватися, що була вся в турботах цей час і просто забула мені зателефонувати, та й взагалі не до квартири зараз їй, хоча весь цей час вона спокійно сама в ній жила.

Ми з сестрою розговорилися, і Анна по-доброму запропонувала мені оформити квартиру на неї, щоб було менше мороки і мені, пояснювала, що так буде дешевше і швидше, а вже після пообіцяла заплатити гроші за мою законну половину житла, бо не хотіла продавати пам’ять про маму.

Мені ця ідея сподобалася, тим паче, що сестра тут, на місці, а я далеко живу і щоразу не можу їздити, і я погодилася. Я не уявляла, як ми будемо жити з сестричкою разом в одній квартирі, адже в кожного має бути сім’я, ми всі не помістимося тут, тому вважала її пропозицію доречною. “Так я зможу купити собі однокімнатну квартиру і жити окремо” – подумала тоді я.

Минув час, Анна вступила у спадок, вона оформити мамину квартиру на себе. Я все чекала своїх грошей, які мені сестра пообіцяла за житло. Спочатку мені було не зручно питати в неї про гроші, а потім вона стала казати, щоб я зачекала, вона планує брати кредит.

Закінчивши навчання, я повернулася в рідне місто і вирішила спочатку пожити у сестри, поки знайду собі житло, тим паче, що гроші вона мені ще не віддала. Яке було моє здивування, коли сестра відмовила мені в цьому, вона не хотіла, щоб я жила в квартирі цій.

Як виявилося, в нашій двокімнатній квартирі сестра вже жила не одна. “Як ти собі це уявляєш? Ти, мій чоловік і я будемо жити в цих квадратних метрах? Це ж просто смішно”, – сказала мені тоді Анна. Мені довелося попроситися пожити у своєї подруги дитинства, адже навіть на оренду окремого житла у мене немає грошей.

Було так незручно визнавати той факт, що рідна сестра буквально виставила мене на вулицю. Вона заради чужої людини відвернулася від рідної сестри. Все б нічого, якби Анна виконала свою обіцянку і повернула гроші. Але вона, дивлячись з усього, не збирається цього робити.

Якби я раніше могла тільки припустити, що так все буде, то не погоджувалася б на цю домовленість з квартирою. А тепер я залишилася біля порожнього корита. Як бути в моїй ситуації? Чи можна щось змінити?

Родичі, коли дізналися про це, усі дивуються, як я могла погодитися на це. Але я думаю кожна людина, в якої є рідна сестра – довірила б їй таку справу. Хіба хтось вірить в те, що рідна людина може так підвести?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page