Повірити у те, що рідна бабуся зажадає від мене грошей, було складно. У січні з’їздили в гості до свекрів, звозили внучку, тепер, виявляється, купу грошей винні. Бабуся з дідусем виставили нам рахунок – чистка дивана, розбитий смартфон, відірваний шматок шпалер, подряпина на паркеті, зіпсований килим в спальні. А ще ноутбук у них після нашого від’їзду включатися перестав, вже не знаю, чому, але нам приписали, до купи.
Я думала спочатку, що це жарт, але ні. Зібрали квитанції з хімчисток і майстерень і все виклали перед нами. Мій чоловік був ошелешений не менше, ніж я, сказав, що нічого платити своїм батькам не буде. І їздити туди більше не будемо, природно. Це був перший і останній раз.
Добре, що хоч ми з чоловіком та дворічною донькою живемо у власній квартирі. Незадовго до народження дочки взяли квартиру в кредит. Перед виходом у декрет мені пощастило знайти підробіток в інтернеті, то ж я працюю, поєднуючи роботу з доглядом за малям. Кілька разів на тиждень на допомогу приходить моя мама, бере внучку на себе.
Раніше я думала, що, коли дочка підросте, буде легше, але легше поки не стає. Навпаки, зараз здається, що спочатку, місяців до семи, з дитиною був взагалі курорт. Можна було зібрати її в коляску і відправити маму гуляти в парку! Зараз дочка в колясці не сидить, і прогулянки з нею стали справою нелегкою.
Мама, на жаль, на вулиці з онукою вже не справляється, тільки вдома. Дитина дуже рухлива, жвава, вічно кудись лізе, не сидить ні хвилини, і треба постійно ходити по майданчику за нею – страхувати і підтримувати.
Тому тепер з дочкою я змушена гуляти сама, і лише уклавши дитину спати, сідаю до комп’ютера працювати. Так, непросто, але треба допомагати чоловікові, який теж намагається заробляти щосили, щоб тримати родину на плаву.
Моя мама все одно приходить регулярно – допомагає приготувати, прибрати, пограти з онукою. Від другої бабусі, матері Ігоря, такої допомоги немає і близько. Свекри живуть за містом, але недалеко, пів години їзди машиною, але внучку бачили за два роки три рази.
В гості до нас вони не їздять, далеко і важко їм, бачте, хоча у них машина є. До того ж квартира у нас однокімнатна, тісно. Весь цей час наполегливо кликали до себе. Мовляв, коли ж ви привезете до нас внучку. Ми так сумуємо, свекруха всі фотографії дитини на своїй сторінці розміщувала, всі розмови були про те, коли ж внучка в гості приїде. От ми і наважилися, поїхали, а тепер дуже шкодуємо про це.
Треба сказати, що мої свекри – люди небідні. Свекор ще працює, отримує хорошу зарплату. Живуть удвох у трикімнатній квартирі, недавно зробили добротний ремонт. У січні у свекрухи був ювілей, і нас з чоловіком просто взяли в оборот: ви повинні приїхати, привезти внучку, і крапка! І не на один день, а як мінімум на тиждень!
Ми поїхали, привітали свекруху, чоловік повернувся додому, бо змушений ходити на роботу, а ми з донькою залишилися. Приїхала я в гості до свекрів з ноутбуком, але зайнятися роботою у неї майже не вийшло. З самого початку стало ясно, що «брати на себе» внучку ні свекор, чи не свекруха не будуть. А з другого дня перебування дитина стала їх явно дратувати.
Я хотіла повернутися відразу, ми ледве висиділи в гостях цей тиждень, а взяти і поїхати через день після Ігоря було б якось негарно, не хотілося псувати з свекрами відносини. Хоча, може, так і було б правильніше. Дитина, виявляється, на місці не сидить, кричить, тупотить по паркету, рухає стільці, все бере без дозволу. Відкриває шафи, вивертає їх вміст на підлогу, а свекрам, в яких вдома ідеальний порядок, це дуже не сподобалося.
– Ігор у мене таким навіть приблизно не був, дітей треба виховувати, – безапеляційно заявила свекруха.
Я години рахувала, коли за нами приїде Ігор, обіцяючи собі, що другий візит відбудеться не скоро. Однак, як виявилося, це ще не все. Через кілька днів батьки надіслали моєму чоловікові в месенджер справжній рахунок за ті втрати, які внучка завдала їх свіжовідремонтованій квартирі за тиждень.
Чоловік, звичайно, своїх батьків знав, але такого теж не очікував. Сказав, нічого платити не буду. А мені здається, що краще заплатити, але припинити з ними будь-які відносини.
Фото ілюстративне, спеціально для ukrainians.today.
Популярні статті
- Проживши з чоловіком майже 20 років, я і не підозрювала, що у нього є дочка. Все з’ясувалося лише після того, як його не стало. Василь попросив мене лише про одне – не скривдити його дитину, перед якою він і так дуже завинив
- В Канаді ми були з сином пів року, я туди така радісна їхала, що розпочну нове життя. Дісталися ми в аеропорт і тут почалася нова реальність. Нас поселили в якомусь селі, автобусів немає, роботу нереально знайти. Не такою я Канаду уявляла. Аж тут мама з України мені дзвонить
- Я вирішила не їздити додому, бо дітям від мене лише грошей завжди треба. Я їм зателефонувала, і повідомила, що житло хочу купити. Вони дуже здивувалися, коли дізналися де і кому я хочу житло придбати, і сказали, що справжня мама так би ніколи не вчинила
- Нещодавно свекруха у спадок отримала будинок в селі. Я дуже зраділа, коли почула цю новину, бо була впевнена, що тепер батьки мого чоловіка переїдуть в цей спадковий будиночок, а нам квартиру свою залишать. Ми з чоловіком зібралися, і пішли до них на розмову. Я прямо запитала, які у них плани щодо будинку і щодо цієї квартири. І отримала дуже неочікувану відповідь
- Коли син моєї подруги одружувався, Олена останні копійки свої зібрала, ще й позичати багато довелося, щоб купити гарний подарунок молодим, бо свати її дуже багаті люди. Та сваха навіть і не глянула на той подарунок: – Дрібниця якась. Вона ж бідова у нього