fbpx
Життєві історії
У шлюбі Людмила і Руслан сім років, живуть вони в квартирі, яка дісталася Людмилі від бабусі. В’їхали сюди відразу після весілля. Руслан привів квартиру в порядок, зробив косметичний ремонт, поміняв дещо з меблів. Але Людмила хоче, щоб у чоловіка була своя квартира – пропонує взяти житло в кредит, але чоловік відмовляється, каже, що якщо зараз є де жити, то навіщо ще чогось прагнути

– Мій чоловік за стільки років так і не придбав свого кутка, тільки частка в батьківській двокімнатній квартирі йому належить! – розповідає 36-річна Людмила. – Причому, жити він там в разі чого не зможе – там батьки і молодша сестра з дитиною, місця немає. Але його ця ситуація зовсім не турбує…

Я йому кажу, давай візьмемо квартиру в кредит, виплатимо потихеньку, нехай у тебе буде хоч щось своє. А він мені – навіщо? Ну як навіщо, хіба мало що в житті, відповідаю. Зараз он стільки розлучень, дві третини шлюбів, кажуть, розпадаються…

– В принципі – правильно. Чому б не взяти квартиру, якщо є можливість? Зайва в будь-якому випадку не завадить, адже у вас дитина росте…

– Ось, я теж йому сказала. А він образився на мене, уявляєш? Каже, ти розлучатися зібралася! Не розмовляє зі мною вже третій день! Не можу йому пояснити, що я розлучатися не хочу, але трапляється всяке! І треба сподіватися на краще, але готуватися до гіршого, завжди мати подушку безпеки. В житті всяке буває.

У шлюбі Людмила і Руслан сім років, у них дитина цієї осені піде в перший клас, все у них чудово. Живуть вони в квартирі, яка дісталася Людмилі від бабусі. В’їхали сюди відразу після весілля. Руслан привів квартиру в порядок, зробив косметичний ремонт, поміняв дещо з меблів. Одна кімната стала спальнею, а друга дитячою: буквально місяця через чотири після весілля у молодих народився син.

Людмила чесно відсиділа декрет до трьох років, вийшла на роботу, і зараз матеріально вони живуть добре. Купили машину, подорожують, раніше і по закордонах подорожували разом з дитиною. Особливо не економлять, купують те, що хочеться.

– Розбираю шафу, знаходжу речі нові, з етикетками, навіть не пам’ятаю, коли їх купила! – усміхається Людмила. – Ось недавно виявила дві пари абсолютно однакових джинсів, звідки? Про одні згадала, восени їх брала, про інші ні… Взуття вже цілий стелаж, у чоловіка і у сина – те ж саме. Можна ж заощаджувати, не витрачати гроші даремно. Замість ганчірок вкласти в квартиру! Але чоловік про кредит і чути не хоче – кредити, каже, не потрібні на рівному місці! Є ж, де жити, чого тобі ще треба…

Чесно кажучи, Люда чоловіка не розуміє – якби це у неї не було житла, довелося б прийти в дошлюбну квартиру чоловіка і жити, знаючи, що це не твоє – вона б уже перевелася, але щось придумала і хоча б почала рухатися в напрямку придбання свого житла.

Тим більше, що зараз найсприятливіший час для цього: вони обоє працюють, дитина вже підросла. Ну так, квартиру купити їм буде непросто, доведеться в чомусь собі відмовляти. Не буде вже спонтанних покупок всякої нісенітниці, доведеться відмовитися від частини поїздок, доношувати наявний одяг і взуття, та й взагалі витрачати гроші з розумом.

Чоловік ось, наприклад, часто купує всякі недешеві приналежності для риболовлі, в дитинстві вони захоплювалися з батьком. А дорослим їздив, ну, може бути, раз п’ять-сім. У минулому році ось жодного разу, в цьому теж поки нічого. Навіщо купував всі це? Тільки гроші на вітер…

При цьому Руслан зовсім не турбується про те, що житла у нього немає, живе спокійно і ні про що не турбується. Справді, у них хороший міцний шлюб, живуть дружно, дитину ростять. Хочеться, звичайно, сподіватися, що так буде завжди. Але в житті всяке буває…

У чомусь, звичайно, чоловік має рацію, жити з кредитом непросто. Тим часом люди з таким же доходом, як у них, беруть кредит – і потихеньку виплачують. Не всі і не у всіх гладко, трапляються проблеми, хвороби, звільнення, але народ їх якось долає і йде вперед. Зате дивишся – квартиру купили, дачу побудували, знову взяли кредит на квартиру побільше.

А у Людмили з чоловіком нажитого якось і не видно. Як сім років тому в’їхали в бабусину квартиру, так досі в ній живуть.

– Натякає, натякала, чоловік не розумів! – розповідає Людмила. – Сказала безпосередньо, а чоловік ще й образився…

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page