fbpx
Життєві історії
У сестри з села був ювілей, 50 років. Вона нас не запрошувала, сказала, що святкувати не буде, але ми вирішили, що це гарна нагода зав’язати стосунки з двоюрідною сестрою. Ми з чоловіком купили подарунок – золотий браслет, і поїхали до неї. Приймала сестра нас мляво, стіл накрила не вельми щедро. Я зрозуміла, що родичка не хоче зі мною спілкуватися

У мене є тітка, мамина сестра, живе вона в селі, у неї є три дочки і син. Одна дочка, найстарша, живе в сусідньому місті за 30 км, але ми не спілкувалися. Тітку я відвідую не часто, в основному по святах. Влітку ми приїхали і перетнулися в селі з її старшою дочкою, вона якраз теж там. Ну, ми там поспілкувалися, дізналися, що через 10 днів у неї ювілей 50 років.

Вони нас не запрошували, сказали, що святкувати не будуть, але ми вирішили, що це гарна нагода зав’язати стосунки з двоюрідною сестрою. Поїхали, привезли подарунок – золотий браслет. Сестра стіл накрила не вельми щедро. Посиділи, мляво поспілкувалися, щось я не бачила у неї радості від нашого візиту, запросили їх до себе, але вони жодного разу так і не подзвонили, і звичайно, не приїхали.

А нещодавно я знову поїхала в село відвідати тітку з приводу її 80-річчя, купили подарунки їй і її чоловікові заодно. Знаючи, що в село повернулася жити з чоловіком її друга дочка, яку я не бачила з дитинства, купили, крім продуктових подарунків для тітки, ще трохи хороших продуктів – червону рибку, дорогий сир, фрукти для застілля.

Я наївно вважала, що сестра прийде з чоловіком ввечері, організуємо застілля, посидимо, відзначимо ювілей. Приїхали ми до обіду, сидимо, обідаємо, тітка скромно накрила стіл, зробила чай.

Ось сидимо, розмовляємо, раптом двері відчинилися, і повз нас хтось прошмигнув, на ходу привітавшись. Я дуже здивувалася такому приходу і, вийшовши з-за столу, підійшла до неї, обняла її і щось їй сказала, типу, ти що, як не рідна. Вона щось буркнула незрозуміле. Все це було на очах у її батьків.

Я повернулася за стіл. Спілкуватися з нею бажання не було. Чоловік мій щось там у неї питав, вона ледве-ледве цідила відповідь. Потім її мати (моя тітка) у неї запитала, де чоловік і чи прийде він. Виявляється, він там комусь щось допомагав, трохи хильнув і спить, тому не прийде. Потім вона кудись пішла. Я подумала, що ввечері вона прийде з чоловіком.

Увечері їх немає. Попросила тітку зателефонувати і запитати, чи прийдуть вони. Подзвонила, сказала, що чоловік спить досі, і вони не прийдуть. Гаразд, посиділи з тіткою і її чоловіком, по-тихому. Ну, думаю, може вранці прийдуть. Вранці тітка сказала, що чоловік знову чимось зайнятий. Сама сестриця теж більше не прийшла і не зателефонувала.

Я і сама людина не молода, скоро буде 50, хотілося хоча б на старості мати добрі стосунки з родичами, адже ближчими за них у мене нікого і немає. Але з їхньої сторони я не побачила такого прагнення до зближення, то може і мені не варто напрягатися. Тепер я думаю, що не скоро поїду в село, а може, і взагалі більше не поїду.

Фото ілюстративне, спеціально для ukrainians.today.

facebook