fbpx
Життєві історії
У сестри 3 невдалі шлюби, батьки завжди і фінансово допомагали і з дитиною сиділи. Я ж як пішла в 19 років заміж, про допомогу просила один раз тільки. Дати грошей у борг на машину. Не дали

Може бути мама відчувала, що обділила мене увагою, що сестрі більше допомагала, що може ображалася на них з батьком я, що і частки в квартирі поділили знову ж таки не в мою користь. Але розмов у нас не було на цю тему ніколи. І я не ображалася. За матеріалами

Була ця розмова перед моїм 40-річчям.

– Твій чоловік тобі ніколи не купить і ти теж собі не купиш , у вас одна стройка на умі. Як ніяк ювілей у тебе, до сорока років дожила, а шуби все немає.

Таке дивне літо у нас, що пости хочеться про шуби писати, можна сказати, ні з того ні з сього. Ну ладно, це до справи не відноситься, так ліричний відступ)))

Загалом, у мами це стало нав’язливою ідеєю, покупка мені норкової шуби. Я спочатку коректно відмовлялася, жартувала, що з чого б така розкіш мені, потім різко сказала «ні».

Мамі зараз 67 років, вона на пенсії і працює ще, торгує газетами на ринку, з / п така собі. Мені шкода, що вона хоче гроші витратити на шубу, хай би з’їздила відпочила куди-небудь, та хіба мало. Та й потім, чесно сказати, шуба мені й не потрібна.

У мене є дороге кашемірове пальто, дуже мені подобається. Пальто дуже якісне і йому нічого за всі ці роки не зробилося.

Я в ньому до -10 спокійно ходжу, та потім в машині їжджу, по морозі не гуляю. Зручне, з капюшоном, можна без шапки ходити.

Потім, характер роботи у мене роз’їзний, у мене є ще пара пуховиків, які в самий раз по такій роботі підходять, не шкода. Якщо що, сунув в машинку прати та й по всьому.

Після моєї відмови, мама трохи роздратовано сказала, що купить тоді шубу моїй дочці і купила. Але не заспокоїлася на цьому.

Настало моє 45-річчя, мама знову зі своєю шубою пристала. Ти все, говорить, пальтушку свою носиш десятирічної давності, не соромно перед людьми-то, та й з начальниками спілкуєшся.

Читайте також:

Я знову в відмову. Господи, кажу, з розуму чи що з’їхали всі з цими шубами, зараз в норці першокласниці в школу вже ходять. Нікого шубою не здивуєш. Тут дзвонить сестра і каже:

– Може вистачить над матір’ю знущатися?

Всі б так над матерями знущалися, як ті хотіли б їм шуби норкові купувати.

Сестра з батьками практично все життя прожила і вони, звичайно, їй допомагали більше, ніж мені. У сестри 3 невдалі шлюби і що тут говорити і фінансово допомагали і з дитиною сиділи. Я ж як пішла в 19 років заміж, про допомогу просила один раз тільки. Дати грошей у борг на машину. Не дали.

Може бути з цього мама відчувала, що обділила мене увагою, що сестрі більше допомагала, що може ображалася на них з батьком я, що і частки в квартирі поділили знову ж таки не в мою користь. Але розмов у нас не було на цю тему ніколи. І я не ображалася.

Читайте також:ЩOБ ВАШЕ СІМЕЙНЕ ЖИТТЯ БУЛО ЩАСЛИВЕ: ПРО ЦI ВЕСІЛЬНІ ПРИКМЕТИ ВАРТО ЗНАТИ КОЖНОМУ МАЙБУТНЬОМУ ПОДРУЖЖЮ

Одним словом, поговорили ми з сестрою, вона мене переконала, розповіла , як мама переживає, що я не погоджуюся на шубу, чомусь їй здавалося, що я сердита на неї.

– Поїдемо, хоч поміряєш, – в результаті сказала сестра.

Я вирішила, що на мене шуб просто не буде, я дама спекотних форм і щоб уже зовсім не ображати маму, поїхала на ринок. Куди там, я їх переміряла з десяток, але всі мені не так та не так.

Нарешті, десь притягли шубейку, я одягла і сама закохалася в неї. Неначе на мене зшита, я півтора метри зросту, а тут і кишені на місці і рукава навіть не треба підгинати і довжина, все на мене. Мама засяяла, сказала, що беремо без розмов.

Правда, хороша шубка, тепла, зручна, з капюшоном, вірніше навіть не шуба, а кожушок. Я рада, що мама задоволена, я бачу як вона дивиться на мене, коли я до неї заїжджаю в шубці. Задоволена вона своїм подарунком і обов’язково пробурчить собі під ніс, думаючи, що я не чую – чоловік твій ніколи тобі шубу не купить.

Я тільки посміхаюся, так, не купить. Але у нього маса інших достоїнств і, може бути, я просто не сильно хотіла.

Всім добра!

You cannot copy content of this page
facebook