fbpx
Breaking News
Салат на зиму по-корейськи з кабачків, моркви і перцю. Цей рецепт у мене постійно висить на холодильнику! Вже років 15 його готую! Вдома його з’їдають швидко! Цей раз зроблю 5 порцій!
Коли незнайомка з’явилася на подвір’ї, у Віри чомусь тpивожно забuлося сеpце. Вона не впiзнавала матір. Впізнавало Олену село, сусіди, які бачили у цій стаpій, згоpбленій жінці колишню красуню, яка втeкла із заїжджим парубком
Сергій Бaбкiн зaчaрував укpaїнців оpигiнaльним фото з маленьким синочком(фото)
Cильна Молитва до Господа за щасливу сім’ю, яky вaрто пpoчитати, щoб пoдoлати вcі трyднощі та жити в дoбрі та дocтатку
Як і всі заробітчани, я набила чемодани продуктами, різним крамом і вирушила додому. Попередньо повідомила чоловіка, щоб зустрів. Ні вночі , ні вранці він не приїхав. Переночувала в сусідів, а рано – назад до Польщі. Зі станції зателефонувала Томасові. Він приїхав дуже швидко, ніби чекав дзвінка
Життєві історії
У потязі Черкаси–Умань він піднімає праву руку догори й голосно читає 90-й псалом із Старого Заповіту: Реaкція пасажирів вpaжає, aле стається нeпеpeдбачуване

Грішники Юрій Стригун

Жовтневий ранок. Дизель Черкаси–Умань стоїть під парами на вокзалі. За 10 хвилин до відправлення двері вагонів зачинено. Найвигідніші позиції для штурму окупували баби з кравчучками й діди — з клумаками. Пише gazeta.ua

За хвилину чути звук гідравліки й натовп штурмує вагони. Швидко обходжу неповоротких і встигаю зайняти місце. Пса Мажора засуваю під сидіння.

Уже перед самою відправкою збігається молодь. Любителі поспати тепер змушені стояти в проході. Час від часу просять стариків прийняти торби з сидінь, але ті невблаганні. Потяг чмихає востаннє й рушає.

Читайте також: НAЙПОТYЖНІШИЙ ДОМАШНІЙ ЗАСІБ ДЛЯ ОЧИЩЕННЯ СYДИН! МЕНЕ ТІЛЬКИ ВІН І ПОСТАВИВ НА НОГИ!

За кілька хвилин із сидіння навпроти встає лисий підстаркуватий дядько. Піднімає праву руку догори й голосно читає 90-й псалом із Старого Заповіту:

— Всевышнего избрал ты прибежищем твоим. Не приключится тебе зло, и язва не приблизится к жилищу твоему. Ибо Ангелам Своим заповедает — охранять тебя на всех путях твоих.

Спостерігаю за реакцією пасажирів. Баби й діди вдають, що не чують. Теревенять собі далі. Окремі індивіди поглядають із неприхованим роздратуванням. Молоді на проході усміхаються. Дехто витягає із вух навушники.

Звуки дядькового голосу бентежать вагон кілька хвилин. Потім усе затихає.

Ближче до станції імені Тараса Шевченка кондуктор оголошує:

— Дизель зламався. Організовано виходимо й ідемо на інший. Він — на третій колії.

Миттю вигрібаю собаку з-під сидіння. Знімаю згори сумку й рюкзак. Уже на пероні біжу 300 метрів із Мажором у руках.

У новому вагоні найкращі місця займають молоді. Вони вибралися й добігли найшвидше. Старики з кравчучками з’являються за кілька хвилин. Про сумки не йдеться — аби самим сісти.

— Грішники! — кричить їм хлопець. — Ви не знали, що останні стануть першими?

Дівчата на протилежній лавці голосно сміються.

Я довго тримаю місце для пастора, але він не приходить.

Related Post