fbpx
Життєві історії
У п’ятницю Дмитро сам з садочка Іванка забирав, у Ірини справи були якісь, вона попросила. Привів до мене. На вулиці дощ, вітер, люди йдуть в куртках і чоботях, а хлопченя наше в кофтині якійсь куцій, рукава по лікоть вже йому. Все мале. Ні кросівок нормальних, нічого, черевики якісь старенькі. Хтось віддав, напевно. Майка запрана, в загальному, сумно все зовсім. Син колишній дружині своїй телефонує – мовляв, Ірино, що за справи? Я тобі гроші гарні даю. Невже на ці гроші не можна дитині одяг купити: вітровку, взуття нормальне, футболку нову? А вона відповіла, що це не його тепер справи, вона на квартиру гроші збирає, бо ніде жити з дитям

– Нещодавно до мене прийшов син, від дуже засмучений був, через свою колишню дружину. Він хоче поговорити з дружиною, щоб самому все купувати своєму синові, щоб у нього все було, а не віддавати гроші своїй дружині. Може, хоча б так гроші за призначенням дійдуть, нехай не всі, але якась частина.

Син Катерини Василівни Дмитро розлучився зі своєю дружиною Іриною рік тому. Оскільки жили вони в квартирі Дмитра, то самій Ірині після розлучення довелося з’їхати після цього жити до своєї матері – удвох з п’ятирічним на момент розлучення синочком Іванком.

– Дмитро дуже просив залишити дитину з ним, але Ірина і слухати не схотіла, – зітхає Катерина Василоівна. – Не віддала. Виходить, живуть зараз вчотирьох: вони з сином, мати і бабуся стара з ними. Сидять один у одного на головах.

Ірина до розлучення не працювала, тому довелося їй нелегко, незважаючи на те, що рідні потіснилися і взяли її з сином до себе. Зараз жінка більш-менш встала на ноги – знайшла роботу, правда, з копійчаною зарплатою, зате недалеко від будинку і з можливістю брати лікарняні при потребі. Залишати на матір, яка доглядає за старенькою бабусею, ще й свого сина самій Ірині не дозволяє совість. Тому і роботу вона шукала таку, щоб максимально встигати займатися сином самої.

Звичайно, трапляються всякі ситуації, хороші і не дуже, і тоді доводиться шукати варіанти. Іноді навіть підключати колишнього чоловіка і свекруху.

– У п’ятницю Дмитро сам з садочка Іванка забирав, у Ірини справи були якісь, вона попросила. Привів до мене. На вулиці дощ, вітер, люди йдуть в куртках і чоботях – а хлопчиня наше в кофтині якійсь куцій, рукава по лікоть вже йому! Все мале. Ні кросівок нормальних, нічого, черевики якісь старенькі. Хтось віддав, напевно. Майка запрана, в загальному, сумно все зовсім. Син колишній своїй телефонує – мовляв, Ірино, що за справи? Я тобі аліменти гарні плачу! Невже на ці гроші не можна дитині одяг купити – вітровку, взуття нормальне, футболку нову? Як так-то?

– Ну твій син платить аліменти непогані, – погоджуються подруги Катерини Василівни. – Одягнути дитину можна цілком. Дивно, що мати це не робить. Може, збирає на щось?

– Точно, збирає наша Ірина на квартиру! Сама сказала синові у відповідь на претензії. Виходить, що вона аліменти відкладає в сторону. Ну або навпаки – на аліменти живе удвох з сином, а зарплату свою відносить на рахунок. Син мій сказав їй, мовляв, їх дитині своїй перераховую. А ти їх у нього забираєш.

Після того Петро сказав Ірині, що краще буде сам синові все купувати, щоб у дитини було все необхідне, але Ірина проти, вона каже, що все має бути, як і було. А гроші вона й на собі теж дуже зараз економить, бо немає з синочком де жити. Як купить своє власне житло, тоді вони з сином заживуть набагато краще.

Але колишній чоловік і свекруха не розуміють Ірину, і кажуть, що тут потрібно щось робити, бо мала дитинка так жити не може.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – unn.

You cannot copy content of this page
facebook