fbpx

У Наталі і Максима багато років не було дітей, саме з цієї причини, чоловік і покинув її. Одного разу, зібравши речі, він тихо пішов. Навіть «вибач» не сказав. Наталя не очікувала такої підлої зради, довго не могла прийти до тями. А з іншого боку, не засуджувала: адже кожен хоче продовження свого роду. Довго жила сама, поки випадково не зустріла Ігоря і його маленьку донечку

В той день Наталя додому не поспішала. Знала, що там її ніхто не чекав. Милувалася вулицями, згадувала дитинство і юність. Вчилася на юридичному, мріяла про кохання. Зустріла Максима і вже на другому курсі вони вирішили одружитися. Батьки не дуже схвалювали такий ранній шлюб, але закохані не хотіли чекати. Згодом відгуляли весілля, в гуртожитку молодятам виділили окрему кімнату. А невдовзі Наталя зрозуміла, що чекає дитину. Та Максим її радості з цього приводу не поділяв:

– Мені здається, що нам ще зарано мати справу з пелюшками і сосками. Ми ще молоді, у нас усе попереду, треба з дітьми трохи зачекати. За матеріалами

Навіщо вона тоді його послухала? Напевно, молода була, наївна, не знала, які можуть бути наслідки… Відтоді минуло тринадцять років. Зараз у неї є окрема затишна квартира, престижна робота адвоката в солідній установі та велика зарплата. Але радості материнства так і не зазнала – доля жорстоко покарала її.

А потім, саме з цієї причини, Максим і покинув її. Одного разу, зібравши речі, він тихо пішов. Навіть «вибач» не сказав. Наталя не очікувала такої підлої зради від людини, яку вона так палко кохала, довго не могла прийти до тями. А з іншого боку, не засуджувала: адже кожен хоче продовження свого роду.

Після цього її життя втратило свій сенс. Ось уже три роки, як живе сама. Подруги і знайомі намагалися познайомити з кимось, але Наталя байдуже ставилася до осіб протилежної статі. Йдучи по вулиці, жінка незчулася, як опинилася в улюбленому кафе. Сюди часто заходила випити чашечку кави чи коктейль. Її увагу привернула кучерява дівчинка років п’яти за сусіднім столиком. Дівчинка з апетитом їла тістечко з кремом, розмащуючи білу масу по миловидному личку. Її батько, симпатичний брюнет, спокійно щось пояснював, витираючи крем з обличчя.

Відвідувачів було мало, і дівча з цікавістю почало її розглядати. Раптом голосно запитало:

– Ти справді така червона, чи волосся пофарбоване?

Жінка розсміялася. Батько, ніяково усміхаючись, намагався зупинити доньку:

– Катрусю, згадай, будь ласка, що ти вихована дівчинка.

– Ні, я насправді не червона. Цей колір називається «Махаон».

– Прикольно. Коли виросту, мені татко теж дозволить пофарбуватися в цей… макарон. Якщо хочеш, покажу свої малюнки. Вихователька в садочку каже, що я гарно малюю, – щебетала Катя.

– А ти знаєш, що моя мама живе на небі з янголами? – запитала несподівано. – Тепер ми з татком шукаємо мені іншу маму. Якщо ти будеш доброю, можливо, він тебе полюбить і одружиться з тобою. – Дитина так спокійно і розсудливо розмірковувала про свою біду, що на очі Наталі навернулися сльози.

Вона глянула на розгубленого чоловіка. Він тихо із сумом пояснив:

– Катруся її не пам’ятає. Ніні лікарі не дозволяли народжувати, але вона сподівалася на диво, бо дуже хотіла донечку.

– Неправда, я пам’ятаю матусю, – перебила Катя, – вона була гарна і в білій сукні, а ще гарні пісні співала.

Батько ніжно погладив її біляві кучерики.

– Це бабуся їй розповідала. Ми жили втрьох: моя мама, Катя і я, а тепер залишилися удвох…

– Давайте будемо всі дружити, – весело заплескала в долоні дівчинка.

Наталя якоїсь миті зрозуміла, що Ігор і його донька їй подобаються.

Відтоді вони часто зустрічалися. Ігор все більше подобався Наталі, та й вона помічала, що небайдужа йому. Але справжнім другом для молодої жінки стала маленька Катруся – життєрадісна, допитлива, дотепна.

Настала весна. Діти в дитячому садочку для своїх мам до свята 8 Березня готували пісеньки, сувеніри.

– Тьотю Наталю, прийдеш до мене на святковий ранок? – запитала дівчинка під час чергової прогулянки. – Я маю для тебе подарунок: намалювала картину з гарними квітами. Всі дітки робили для мам, а в мене ж немає. Але ти вийдеш заміж за мого татка, і все буде по-чесному: ти станеш моєю мамою! Адже ви вже подружилися, тепер скоро полюбитеся, – з надією глянула блакитними оченятами на батька. – Татусю, ну скажи…

І тоді Наталя, несподівано для самої себе, вимовила:

– Ігоре, можна, я вийду за тебе заміж? Тобто ти хочеш?

Він ніжно обійняв її за плечі та схвильовано прошепотів:

– Дуже хочу, ми з донечкою будемо найщасливішими…

Найбільше тішилася цьому Катруся, яка взяла ініціативу в свої маленькі ручки. Їй потрібна була мама, і вона її вибрала. А Наталі потрібна була сім’я, і вона її нарешті знайшла.

Тетяна СОКОТЬ

Фото ілюстративне – stihi.ru.

You cannot copy content of this page