Я ніколи не думала, що у мене будуть друзі. Завжди з недовірою ставилася до людей. Здавалося, що справжня дружба явище рідкісне і мені воно не світить. А що вже говорити про справжню дружбу двох жінок, сміх та й годі.
У нас з чоловіком двоє дітей, вони погодки. У садок вони пішли одночасно, але в різні групи. Там моя дочка здружилася з однією дівчинкою, ми часом бачилися з її мамою Ларисою, але особливо не спілкувалися.
Коли дівчаткам було 4 і і 5 років, то мене збuла машина. Водія покaрати змогли, але від цього легше не стало – я була паpaлізована. Радувало те, що у мене був шанс відновитися.
Перший час чоловік мені допомагав, возив мене на рeaбілітацію, допомагав з дітьми, але незабаром став віддалятися. Пізніше я дізналася, що у нього з’явилася коханка. Якось він прийшов і сказав, що більше не може – любить іншу і йде до неї. Дітей він забирати не планував, а залишив мене з ними. У мене все рухнуло. Батьків у мене давно не стало – я одна.
Справлялася я з ними з працею. Обслуговувати себе я навчилася, по дому насилу щось робила, але дітей не могла водити в садок, гуляти з ними, грати, як вони цього хотіли.
Незабаром про нашу ситуацію дізналася опіка і спробувала забрати дітей, дякувати Богу, вийшло цього уникнути, але тепер нас тримали на олівці. В той момент я думала, що втрачу їх, якби не дзвінок Лариси. Вона вирішила уточнити, чому подруга її дочки більше не відвідує садок – та нудьгувала і питала маму, а вона не знала, що відповісти. Я розридалася і все розповіла.
На наступний день Лариса прийшла з ранку і сама відвела моїх дівчаток в сад, а потім повернулася до мене. ми довго розмовляли, жартували, мені давно не було так добре. А потім Лариса почала водити дівчаток в садок і допомагати з ними. Вона працювала віддалено, часом брала комп’ютер з собою, сідала зі мною на диван і працювала, а я просто дивилася телевізор.
Виявилося, що вона займалася не тільки роботою, але і дивилася, як мені допомогти. Потрібні були дорогі ліки, домашній тренажер, який коштував не малих грошей. І тоді вона мені запропонувала авaнтюру – з’їхатися, а квартиру здавати, а на гроші від оренди лікувати мене. Я відмовлялася, але вона мабуть вже вирішила все для себе. Вона сама недавно втратила чоловіка – його не стало після iнсyльту, тому вона знала, як складно бути однією. Так почалася нашe спільнe життя.
Дівчатка звичайно були дуже раді, а Лариса почала діяти. Насамперед ми поїхали і подали на aліменти на дівчаток і мене. Чоловік почав дзвонити і лaятися, що я знахабніла. Але нас було вже не зупинити.
Мені Лариса знайшла підробіток – я оформляла гарні подарунки: пляшки у вигляді пальм, подарункові набори тощо. Ох і зіпсувала ж я все поки навчилася, а подруга знаходила мені клієнтів.
Незабаром ми отримували аліменти, мою пенсію, гроші з квартири і наші зарплати. Здається багато, але це не так. Але нам вистачало, що б жити на ці гроші і купувати мені ліки, незабаром придбали і тренажер.
День проходив тяжко. Вранці я швидко готувала нам їжі на день, Лариса вела дівчаток в садок. Потім ми починали займатися на тренажері, далі сідали працювати, потім знову заняття і подруга робила мені масаж ніг, потім вона йшла за дівчатками, а я прибирала будинку. Вечір був тільки для дітей.
Від приїзду Лариси до мого першого кроку пройшов цілий рік, але я пішла. Незабаром ми роз’їхалися, але не припинили спілкуватися.
З тих пір пройшло більше 10 років. Я знову заміжня, ми спілкуємося з Ларисою постійно, вона моя найкраща і рідна подруга. У колишнього чоловіка новий шлюб теж не склався, недавно він намагався налагодити відносини з дочками, але вони його просити не змогли.
