fbpx
Життєві історії
У нас з чоловіком є троє дітей, вони вже свої сім’ї мають. Дорослим дітям ми грошима не допомагаємо зовсім, ми не купували їм житло, зате за всі ці роки побудували собі великий будинок. Нещодавно до нас прийшли наші доньки і стали просити, щоб ми віддали їм свій будинок, а самі взяли однокімнатну квартиру в кредит. Ми з чоловіком відмовилися, а потім стало шкода дітей. Але хіба вони подбають про нас на старості років

Ми з чоловіком Віктором виростили трьох дітей, і розраховували хоч на пенсії пожити просто для себе, бо за всі ці роки дуже втомилися. Для цього ми все своє життя працювали, економили на собі, і в підсумку побудували власними силами хороший, великий будинок. Ми ним дуже пишаємося з Віктором.

Нам звичайно хотілося б подбати і про житло для своїх власних дітей, але на всіх трьох у нас би просто не вистачило грошей.

Ми з Віктором пропонували допомогти їм зі взяттям кредиту, допомагали б, по можливості, з виплатами по кредиту, або періодично сиділи б з онуками, щоб їхні батьки могли працювати і заробляти на власне житло, але почули у відповідь тільки звинувачення в тому, що ми не такі турботливі батьки, як родичі їх друзів, і що взагалі ми егоїсти, і думаємо тільки про себе.

Наші діти й досі нам говорять, що ми живемо лише для себе.

Виявляється, про що ми дізналися згодом, старша і середня дочка поклали око на наш з чоловіком будиночок. Кажуть, мовляв, поруч з ним є хороші садочки та школи, і що взагалі їх діткам краще рости на природі, а не в маленькій “шпаківні”, за яку вони роками ще виплачуватимуть кредит.

Добре, що хоч син наш виявився менш егоїстичний, і зайнявся вирішенням квартирного питання самостійно. Вони з дружиною вирішили почекати з народженням дітей, поки не створять всі необхідні для цього умови, і зараз займаються тим, що відкладають гроші на покупку квартири.

На питання: а що ж робити нам – людям похилого віку? Дочки запропонували взяти однокімнатну квартиру в кредит, мовляв, нам багато не потрібно на старості років, а у них сім’ї молоді, і необхідно багато місця та зручностей. Зараз поки одна з них живе з чоловіком на орендованій квартирі, а друга в будинку у свекрів, і їм обом це не подобається.

Наші доньки хочуть розділити наш з чоловіком будинок, і жити тут на дві сім’ї.

Залізати в борги, або ж заробляти на власне житло, як свого часу робили ми з чоловіком – вони не хочуть. Кажуть, мовляв: «У ваш час з цим було легше, умови для молодих сімей були краще, а зараз побудувати будинок власними силами практично не реально».

Ми з Віктором, щиро кажучи, відчуваємо провину за те, що не можемо забезпечити своїм дочкам той рівень життя, який їм хочеться, а й віддавати «останні штани» у нас бажання немає. Вважаємо, що у них обох є чоловіки, які повинні про них подбати.

У підсумку ми розсварилися з дочками і не розмовляємо вже другий тиждень. Так хотілося спокійною і затишною старості, а в результаті вийшло все навпаки – суцільні сімейні сварки і розгляду. Син підтримує нас з батьком, і говорить, щоб ми з чоловіком не слухалися доньок і не робили так, як вони нам говорять, а щоб самі дбали про свою старість.

Як думаєте, ми з чоловіком праві, що не хочемо переїжджати в маленьку однокімнатну квартиру, ще й кредит за неї платити, або ж мають рацію ніші дочки, які нібито піклуються про благополуччя своїх молодих сімей та просять нас поступитися їм своїм просторим будинком?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page