Мені 57 років, я маю двоє дітей. І син, і донька вже давно дорослі і мають власні сім’ї.
Мій чоловік завжди добре заробляв, але так вийшло, що допомагає він лише сину, оскільки це його рідна дитина. Доньку мою він теж любить, і поки вона була маленька, він все їй купував, але коли Ольга виросла, Петро повністю припинив фінансування для неї.
Мій перший шлюб виявився невдалим. З чоловіком я прожила 4 роки, народила донечку. Але сімейне життя не склалося, чоловік мій і пив, і гуляв, тому я сама пішла від нього, і пішла в нікуди, бо не мала ні житла, ні грошей.
Майже відразу після важкого розлучення я зустріла Петра. Він ще жодного разу не був одружений, дітей не мав. Петро був повною протилежністю мого першого чоловіка, я навіть не вірила, що такі бувають – мудрий, надійний, заощадливий, турботливий.
Ми одружилися, Петро нас з донечкою забрав до себе, у нього була своя окрема двокімнатна квартира. Дитина відразу стала кликати його татом, у них склалися доволі довірливі стосунки.
Але чоловік завжди хотів мати і власну дитину, тому я народила йому сина, Олега.
Поки діти були малими, я ніколи не відчувала, щоб Петро робив між ними різницю, завжди однаково все купував – і їжу, і одяг.
Все змінилося тоді, коли донька захотіла виходити заміж. Я думала, ми їй весілля велике зробимо, всіх родичів покличемо, але Петро сказав, що весілля ми робити не будемо, оскільки це дуже дорого, і не окуповує себе таке дійство.
Ольга тоді дуже засмутилася, адже вона хотіла білу сукню, хотіла свято, яке запам’ятається на все життя.
Весілля таки не було, бо я не могла ослухатися свого чоловіка, адже своїх грошей у мене не було, все життя чоловік заробляв значно більше, ніж я, і тому він керував усіма нашими фінансами.
Донька засмутилася, може, навіть і образилася на нас, але не сказала нам нічого. Пішла жити до свого чоловіка, зятю бабуся його квартиру у спадок залишила.
Відтоді Петро наче викреслив доньку з нашого життя. Я не раз хотіла їй подарунок якийсь купити, чи грошима допомогти, але чоловік був проти, тому, якщо я хотіла таке зробити, то мусіла робити це таємно, так, щоб він не знав.
А от з сином зовсім інша історія. Коли Олег одружувався, чоловік організував йому весілля на 300 осіб. Я раділа за сина, а от за доньку мені було прикро.
З’явилися внуки – і почалася та сама історія. Внукам від сина чоловік нічого не шкодував, а внукам від доньки я допомагала в міру можливості, але робила все це таємно від чоловіка.
А зараз, взагалі, склалася така ситуація, що я просто не знаю, що робити.
У нас з чоловіком є певна велика сума грошей, якої вистачить на покупку квартири, але – однієї квартири! А дітей у нас двоє…
Чоловік сказав, що квартиру він купує Олегу, бо син живе разом з батьками невістки, і йому там не комфортно.
Я з ним погоджуюсь, в зятях жити не легко. Але ж і донька з чоловіком і двома дітьми тісняться в однокімнатній квартирі, їм ще важче, у сватів, де живе син, хоч великий будинок, і місця багато.
На мою думку, зараз краще купити квартиру доньці, бо їй потрібніше, але чоловік навіть чути про це нічого не хоче. Він вирішив, що квартира буде для сина.
Що мені робити? Я боюся, що ця квартира до кінця посварить дітей і віддалить від нас доньку.
Як правильно тут вчинити?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
