fbpx

У нас з чоловіком є будинок, який ми будували разом, трохи грошима допомогли колись ще мої батьки. Ми зробили ремонт, не так давно купили нові меблі, і мені шкода кидати своє житло і їхати в невідомість. Я все життя мріяла про те, що коли діти виростуть, я розлучуся з чоловіком, а зараз покидати дім, де все зроблено до ладу, я не готова

В це село я приїхала давно, ще 22 роки тому, коли вийшла заміж за Михайла. Спочатку було всяке, але потім якось притерлися. З чоловіком ми жили в основному мирно, але за цей час було різне, і зради, і непорозуміння, і образи. Я терпіла заради дітей, заспокоювала себе тим, що ось діти виростуть, і я зможу розлучитися і жити окремо.

Хоча за цей час не раз хотілося кинути все і поїхати. Але, за великим рахунком, мені і їхати нікуди. Батьків давно немає, в їхній квартирі живе моя сестра, бачимося ми рідко, вона про моє сімейне життя майже нічого не знає.

Одного разу намагалася їй поскаржитися, поділитися своїми проблемами, але вона тільки сказала, що потрібно терпіти, що зараз багато сімей так живуть. Я думаю, що вона просто боялася, щоб я не приїхала до неї після розлучення, тому так і сказала, і більше мене ніколи не питала, як я живу.

Є краща подруга, але у не своїх проблем вистачає, чоловік у неї любить оковиту і через це в родині теж постійні непорозуміння, ще й дочка її розлучилася зі своїм чоловіком і тепер з двома дітьми приїхала жити до неї.

І ось склалася така ситуація, що я начебто, як можу здійснити свою мрію, розлучитися і жити нарешті нормально, але ніяк не можу зважитися, а порадитися ні з ким. Старший син поїхав вчитися до столиці, живе там в гуртожитку, приїжджати назад не планує, а в цьому році і молодший їде до нього і тепер я залишаюся зовсім одна з чоловіком.

Мене більше нічого не тримає, діти виросли, можна подумати про розлучення. Але у нас є будинок, який ми будували разом, трохи грошима допомогли колись ще мої батьки, зроблений ремонт, не так давно купили нові меблі, і мені шкода кидати своє житло і їхати в невідомість.

Ділити чоловік категорично не згоден, сказав, що половину мені ніколи не віддасть, хоча будинок в рівних частинах належить нам усім. Навіть якщо діти не приїдуть сюди жити, то можна продати і поділити гроші, щоб кожен з нас міг купити собі окреме житло. Кинути все йому і піти жити на знімну квартиру, я теж не можу, так як все наживали разом, але і далі так жити я вже не можу.

Можна ще розлучитися і поділити будинок навпіл, але він все одно не дасть мені життя через, я його добре знаю, буде все робити на зло. Що робити, просто не знаю. Я так довго мріяла про те, щоб розлучитися, а тепер не знаю, що робити.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page