З першим чоловіком я розлучилася, і залишилася одна з сином.

Я працювала, але грошей постійно не вистачало, бо треба було вкластися в зарплату, ситуація ускладнювалася ще й тим, що у мене не було власного житла, жили ми на знімній квартирі, орендувати яку було доволі дорого для мене.

А потім в моєму житті з’явився Валерій. Він відразу знайшов спільну мову з моїм сином, що для мене було дуже важливим.

Ми зустрічалися два роки, а потім він зробив мені пропозицію і я погодилася.

Хоч я і не планувала цього, але я вийшла заміж вдруге, сподівалася, що разом вести сімейний бюджет нам буде простіше.

Валерія знав мій старший рідний брат і він мене попереджав, щоб я не поспішала, і добре подумала перше, ніж виходити заміж.

Краще б я тоді послухала свого брата, бо тепер і не знаю, що робити.

Спочатку наче все було добре, через рік у нас народилася спільна дитина, я сиділа в декреті, а Валерій працював.

Дуже хотів відкрити свою справу, але у нього не було стартового капіталу.

У мого брата гроші були, і ми з чоловіком пішли до нього в надії, що він нам позичить необхідну суму, але брат відмовив.

Він сказав, що мені одній віддав би ці гроші навіть просто так, але Валерію він навіть в борг їх не дасть.

Він спробував позичити ці гроші у мого брата, але брат відмовив йому, хоча ця сума у нього була.

Після цього наші стосунки з чоловіком сильно змінилися, і я у всьому звинувачувала брата, вважала, що якби він позичив нам ці гроші, то моєму чоловіку не доводилось би пропадати цілими днями в їх пошуку.

Потім його не було вдома по кілька днів. Він просив мене не хвилюватися, говорив, що це по роботі. А я вірила йому.

Одного разу чоловіка не було аж два тижні, я дуже хвилювалася. А коли він повернувся, сказав, що вирішував проблеми з роботою. Так ми прожили два з половиною роки.

Зараз я вже віддала сина в дитячий садок і вийшла на роботу. Нам дуже потрібні гроші: ми і далі живемо на зйомній квартирі.

Я так досі не знаю, як справи в мого чоловіка, і куди він діває свою зарплату.

Він постійно обіцяє, що зовсім скоро все налагодиться.

Від тотального безгрошів’я я навіть взяла кредит в банку, перший раз в житті, щоб якось підтримати чоловіка.

Як же я тепер шкодую про те, що зробила такий необдуманий вчинок.

У підсумку, зараз Валерій від мене пішов, я залишилася одна з двома дітьми, з кредитом і живемо ми на знімній квартирі.

Від нашого спільного знайомого я дізналася, що зараз мій чоловік живе в сусідньому місті.

У нього там є жінка і у них навіть є спільна дитина. Хлопчику стільки ж років, скільки і нашому синові.

Я просто не знаю, що мені робити далі. Вся моя зарплата йде на оплату знімної квартири.

Чоловік не дзвонить і не з’являється. Йому абсолютно не цікаво, як ми живемо. На мої дзвінки він теж не відповідає.

Мама мені нічим допомогти не може.

І тоді я звернулася за допомогою до свого брата. Він нагадав, що попереджав мене, тому нічого мені давати не буде.

Але на наступний день передумав, і сплатив мій кредит перед банком.

Знаю, що сама винна. Тепер не знаю, що мені робити далі, принаймі, як повернути борг братові…

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.