Дарина – молодша сестра мого чоловіка. Коли я вийшла заміж, вона ще в школі вчилася. Жити ми відразу стали окремо, тому особливих стосунків з нею не підтримували в силу різних причин.
Одна з них – відстань. Наша квартира розташована на іншому кінці міста, тому часто їздити в гості один до одного було проблематично, так як на дорогу йшло багато часу. Зустрічалися ми на рідкісних сімейних святах, які організовувала свекруха або вони до нас приїжджали в гості, коли у когось з нашої родини був день народження.
Загалом бачилися ми з його сестрою кілька разів на рік, а з батьками чоловіка трохи частіше. Зараз його сестра теж одружена, живуть вони з чоловіком в одній квартирі з її батьками.
Ми з чоловіком наш сімейний шлях починали з маленької однокімнатної квартири. Ми обоє багато працювали, в усьому собі відмовляли, кожна копійка була порахована. Це все робилося для того, щоб зібрати необхідну суму для початкового внеску на квартиру. Так як ми багато працювали, постійно підробляли, вийшло досить швидко розрахуватися з банком.
Ми продовжували працювати і через кілька років нам вдалося придбати двокімнатне житло, в якому ми зараз і живемо. Ми подумали і вирішили, що продавати свою однокімнатну квартиру не будемо, вирішили її здавати.
З’явилися вільні гроші, ми почали їздити відпочивати за кордон, купили нову машину. І ось цей факт, що ми є володарями двох квартир у власності, не дає спокою сестрі чоловіка.
Кожна наша зустріч обов’язково закінчується розмовами про те, як же нам пощастило. При чому в її словах відчувається заздрість, та вона її і не приховує. Вона навіть уже натякати перестала, а говорить прямим текстом про те, що ми повинні впустити їх безоплатно жити в цю однокімнатну квартиру.
Сім’я у них молода, хоче жити окремо від батьків. Самі купити собі житло у них найближчим часом не вийде, так як чоловік працює один, та й зарплата у нього не найбільша.
Коли її запитуєш: «Що заважає тобі піти і влаштуватися на роботу?». Вона починає нарікати, на те, що як в даний час складно з хорошою роботою, а куди-небудь йти не хочеться. Ми запропонували у нас зняти це житло, і обіцяли зробити хорошу знижку.
У свій час, коли ми з чоловіком тільки зустрічалися, але вже планували одружитися, він їздив на заробітки на кілька місяців, спеціально заробити гроші, щоб ми могли жити окремо і ні від кого не залежати.
Чому чоловік сестри не може так само вчинити, може йому не дуже хочеться працювати. А там потрібно саме гарувати з ранку до вечора, а іноді навіть без вихідних. Звичайно краще сидіти в теплому офісі.
З кожним разом ми все не охочіше погоджуємося на зустрічі з ними. Батьки чоловіка не підтримують свою дочку в цьому. Вони теж втомилися від її постійного «байдикування».
Свекруха розповідала, як її дочка проводить свої дні. Прокидається близько 12 дня, поки розгойдається час уже вечір. Їду вона не готує, прибирає рідко, в магазин сходити не допросишся.
А ми працюючи, з ранку до вечора повинні їм віддати квартиру, призначену для своєї дитини, в безоплатне користування.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
