З чоловіком у шлюбі я прожила 12 років, а потім ми розлучилися. Жили ми добре, як мені здавалося, от тільки діточок у нас не було.
Через це я дуже переживала. Чоловік це бачив, постійно говорив, що любить мене і завжди мене заспокоював, що не в цьому щастя. Але, як виявилося пізніше, саме у цьому.
Про те, що у нього є інша, і що в них буде дитина він сам мені розповів.
Просив з розумінням поставитися до ситуації. Він пояснив, що дитина не може рости без батька, тому він має піти від мене.
В принципі, вибору у мене не було, ми розлучилися, хоча мені було дуже боляче.
Квартиру, в якій ми жили з чоловіком, він пробував відсудити, але у нього нічого не вийшло, бо вона була придбана моєю мамою ще до шлюбу. Це все, що в мене залишилося.
Після розлучення я ходила сама не своя, мені нічого не хотілося. Я постійно плакала і не розуміла, для чого мені тепер жити?
Наближався Новий рік, а я лежала на дивані і дивилася в стелю. Тоді мені здавалося, що моє життя закінчене, і що нічого доброго мене вже не чекає.
А 30-го до мене в гості прийшла мама. Коли вона подивилася як важко я реагую на ситуацію, яка в мене склалася, вона вирішила мені розповісти правду про себе.
Я нічого не знала, та виявляється, багато років тому моя мама пережила те саме, що і я зараз. Але зуміла взяти себе в руки, налаштувалася на позитив, а невдовзі зустріла мого батька і потім на світ з’явилася я.
Мама намагалася мені донести думку, що найкращі речі трапляються саме тоді, коли ти на них вже і не чекаєш, і навіть не сподіваєшся.
Не знаю яким чином, але ці слова подіяли на мене, вперше за багато часу я встала з дивана і прибралася в квартирі.
Потім пішла на ринок і купила ялинку. Коли я її прикрасила, настрій у мене значно покращився.
Зранку 31-го я прокинулася іншою, бадьорою і життєрадісною. Вирішила приготувати собі святковий стіл, Новий рік все-таки.
Я стояла на кухні, готувала новорічні страви, як раптом в мої двері подзвонили. Гостей я не чекала, тому навіть не уявляла, хто міг прийти до мене.
Я відчинила двері, на порозі стояв Андрій, двоюрідний брат мого колишнього чоловіка. Ми з ним давненько не бачилися, бо він часто в роз’їздах. В руках у нього були мандарини і торт.
Він зайшов в квартиру і сказав, що знає про наше розлучення і що не має наміру втрачати мене ще раз.
Виявляється, Андрій давно був таємно закоханий у мене, але не міг зізнатися у своїх почуттях. А коли він почув про наше з чоловіком розлучення, то вирішив, що це його шанс.
Я про його почуття до мене навіть не підозрювала, для мене це стало повною несподіванкою.
Той Новий Рік ми зустріли двоє. А відразу після свят ми подали заяву в РАЦС.
Разом ми уже два роки, у нас народилася донечка. Я хочу сказати, що я дуже щаслива!
Все-таки моя мама була права, життя цікаве і непередбачуване, повне сюрпризів і несподіванок.
І якщо є ще хтось, кому здається, що його життя вже закінчене, і нічого доброго з ним уже не станеться, я хочу сказати те, що сказала мені моя мама – дива трапляються саме тоді, коли ти перестаєш на них чекати!
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
