Ще давно ми з братом домовилися, що він з дружиною доглядає наших батьків, за це їм дістанеться їхня квартира. Я чесно не планувала претендувати на спадщину, але зараз обставини змінилися і я передумала. Родичі, які не знають усіх нюансів, мене засуджують, але я впевнена, що на моєму місці будь-хто вчинив би так само.
Ми з братом росли в не дуже багатій сім’ї, але у нас є трикімнатна квартира, яку батько в свій час отримав на роботі. Жили ми дуже бідно, своє дитинство я згадую неохоче, особливо нестерпно стало, як батько почав прикладатися до оковитої.
Але мені в житті дуже пощастило, після закінчення університету я зустріла хорошого хлопця. Він з доволі заможної сім’ї, один син у своїх батьків.
Як невістку спочатку вони мене приймали, але з часом зрозуміли, що я хороша дружина для їхнього сина і хороша матір для своїх дітей, тому в нагороду навіть купили нам окрему трикімнатну квартиру в елітному районі. До того ж, свій шикарний будинок вони теж колись передадуть моєму чоловіку, так що житлом ми і наші дві донечки будуть забезпечені.
Брат залишився біля наших батьків в нашій квартирі. Житло поки належить батькові, але ми домовилися, що я на нього претендувати не буду. Зате брат і його дружина мають до старості доглядати наших батьків.
Спочатку наче все було добре. Я приходила до них в гості і нічого такого не помічала. Мама звикла мовчати, вона ніколи не скаржиться на життя.
Але одного разу я зрозуміла, що до компанії батька доєднався ще один член нашої сім’ї, і це не навіть мій брат, це – його дружина. Невістка пристрастилася до оковитої, коли не прийду, вона не твереза, а у них, між іншим, маленька дитина.
Скільки я з братом не говорила, нічого не допомагає. Все тільки стає гірше, я вже й не знаю, що робити. В цій ситуації мені дуже шкода маму, адже брат весь день на роботі, він не бачить всього, що відбувається.
А мама вдома, їй неприємно дивитися як батько з невісткою з самого ранку вже починають посиденьки. На мамині руки лягло не лише прибирання, готування їжі, але і догляд за дитиною, хлопчику всього півтора роки.
Я навіть пробувала лікувати невістку за свій кошт в спеціальних закладах, але результату це теж не дало. Вже й не знаю, що робити. Тому я сказала брату, що нехай думає про житло, бо свою частку за таких обставин я йому не віддам.
А родичі, які не знають нашої ситуації зсередини, кажуть, що я захланна – маю багато і ще більше хочу. Але мені тепер байдуже. Від свого я не відмовлюся, і думаю, що буду права.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
