Якщо так можна сказати, то я маю великий жаль на свою маму, адже вона вибрала свого чоловіка, а не мене.
Мої батьки розлучилися, коли я закінчувала школу. Таке буває, люди розходяться.
Після розлучення тато переїхав в село, звідки він сам родом, а ми з мамою залишилися жити в нашій однокімнатній квартирі.
Згодом мій батько одружився вдруге, там у нього навіть дитина народилася, тому про мене він просто забув.
Мама теж вирішила налагодити своє особисте життя і стала зустрічатися з одним чоловіком.
Валерій може і був непоганою людиною, принаймні для мами, але щось в ньому мене насторожувало. Мені завжди здавалося, що він крім себе нікого не любить.
Мама робила лише так, як хотів її чоловік, а я поступово відійшла на другий план.
Саме з подачі дядька Валерія, мама 12 років тому поїхала на заробітки в Італію. Він переконав її, що треба заробити гроші їм на будинок, і мама подалася на чужину заробляти.
Будівництвом займався Валерій, мама всі гроші передавала йому.
Мені від маминих заробітків не перепало жодної копійки.
За 8 років вони справилися і мама повернулася додому. Вони з дядьком Валерієм розписалися і у мене офіційно з’явився вітчим.
Добре, що на той час я була вже доволі дорослою і не потребувала маминої уваги.
Але я не відмовилася б від її допомоги. Я якраз вийшла заміж, народила дитину.
Ми з чоловіком жили в нашій старій однокімнатній квартирі, мама це житло залишила мені, коли переселилася в свій новий будинок.
Десь в глибині душі я сподівалася, що мама і нас з чоловіком і внучкою до себе покличе, адже будинок великий, місця всім би вистачило.
Але вона цього не зробила, і я впевнена, що Валерій був проти, а мама завжди прислухалася до його думки.
Щоправда, переді мною мама свою вину відчувала, бо бачила, що нам тісно в нашій квартирі.
У неї в селі був спадковий бабусин будинок.
Вона пообіцяла, що знайде покупців, продасть його, а виручені гроші віддасть мені, так щоб Валерій нічого не знав.
Я з нетерпінням чекала, коли ж нарешті це станеться, адже нам трьом було доволі тісно в нашій однокімнатній квартирі.
Але на мене чекав неабиякий сюрприз – про гроші, які мали піти мені на покупку житла, дізнався Валерій.
Не знаю як, але він переконав маму, що йому потрібна машина.
Як завжди, мама послухала свого чоловіка. Вона продала бабусин будинок, і купила Валерію авто. Мені пояснила, що машина йому потрібна для роботи.
Я вже не стала її слухати, нехай живе як знає. Для мами є важливим лише її чоловік і його думка.
Я вже з цим змирилася. Але навіщо було обіцяти мені ці гроші?
Не знаю, як далі спілкуватися з своєю мамою. На даний час маю на неї велику образу і просто не знаю, що з цим робити.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.