Наше життя склалося так, що ми з сестрою в дитинстві залишилися без батьків. Мені тоді було всього п’ять років, а сестрі вісім. Нас ростила і виховувала наша бабуся одна. Зрозуміло, що батьків ніхто ніколи не замінить, але бабуся нас дуже любила. І якимось дивом встигала працювати в школі і займатися нашим з сестрою вихованням.
Наша бабуся Мотря водила нас на гуртки, підтримувала мій інтерес до музики, влаштувала сестру в кращу спортивну школу, заплітала нам коси і пекла для нас найсмачніші булочки та пироги. Загалом, у нас сестрою було цілком щасливе дитинство, деякі діти і від батьків своїх такої турботи не бачать. І ми росли дружними і дуже любили нашу бабусю Мотрю.
Але зовсім недавно все пішло шкереберть у нас. Я в один момент і з сестрою посварилася, і бабуся зі мною не хоче розмовляти, якось віддалилася від мене.
Так вийшло, що в юності нам з сестрою дуже подобався один хлопець. У той час як Андрію було 24 роки, мені було сімнадцять років, а сестрі Ірині двадцять. Ясно, що я була занадто мала для нього, тому могла тільки порадіти за свою сестру. Адже вона стала зустрічатися з Андрієм, а потім вони разом зіграли весілля. Я весь час була впевнена, що сестра дуже щаслива, будучи заміжньою за таким гарним чоловіком. Але Ірина постійно скаржилася мені, що зовсім нещаслива в шлюбі, що чоловік просить народити дитину, а їй ще хочеться для себе трохи пожити. А пізніше і зовсім зізналася мені, що у неї є інший чоловік.
Я не знаю як так вийшло, але в той день, коли сестра покинула свого чоловіка Андрія, ми випадково зустрілися. Одним словом ми зрозуміли, що створені одне для одного і через тиждень я вже переїхала до нього жити. Мені, звичайно, було незручно, все ж він був хоч і колишнім, але чоловіком Ірини. Але того, що сталося далі, я ніяк не передбачала, я взагалі подумати про таке не могла.
Я думала, що сестра нормально сприйме новину про те, що ми з Андрієм тепер разом. Адже у неї вже було нове кохання, тим більше вона сама пішла з сім’ї, коли знайшла собі іншого. Це ж вона вчинила погано.
Та Ірина виставила мене перед бабусею зовсім нехорошою людиною. Розповіла їй, нібито я забрала Андрія з сім’ї сама, що я давно вже з ним зустрічалася. Я навіть уявити не могла, що Ірина може так вчинити з найріднішими людьми. Але факт залишається фактом – я зараз живу у її колишнього чоловіка. Тому бабуся беззаперечно повірила вигадкам моєї сестри, а не моїм виправданням. І навіть не хоче розмовляти зі мною. Вона і квартиру свою вже на Ірину переписала.
Я тепер думаю, невже сестра могла так негарно вчинити заради спадщини? Ви розумієте, ми все життя з сестрою були дуже дружні і я не можу повірити досі, що вона так вчинила. І як мені тепер помиритися з моєю рідною бабусею Мотрею?
Я її дуже люблю свою бабусю, вона мені все життя за тата й маму була, вона набагато більше для мене за звичайну бабусю. І мені сумно через те, що вона мене тепер і знати не хоче. Як вчинити в цій ситуації? Чекати поки бабуся зрозуміє все і вибачить мене, я не хочу, тому як вона вже дуже старенька і в будь-який момент, самі розумієте. А я теж не можу так, хочу донести до неї всю правду, щоб вона зрозуміла, що Ірина за людина.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.