Починалося все як у всіх: знайомство, цукерково-букетний період, що тривав близько року. Кохання. І якось природно, без особливих домовленостей, ми стали жити разом: спочатку у мене, потім у нього.
Пройшов ще рік. Все було добре, ми були справжньою сім’єю: підтримували один одного у всьому, він зворушливо піклувався про мене, коли я хвoріла, я зробила з його холостяцького житла затишне гніздечко. Тільки одне мене хвилювало: він ніколи не розмовляв про одруження. Я чекала, не хотіла на нього тиснути, але мої родичі і знайомі раз у раз нагадували мені про мій статус: «Ну що ви тягнете? Коли весілля? А на мені мій одружився через три місяці після знайомства» За матеріалами
А його мама, коли мова заходила про майбутнє сина, мрійливо закочуючи очі, вимовляла:« Ось коли Владюша одружується, ми з батьком»
Вона мріяла про поїздки з онуками на дачу і до моря, але, коли вона про це говорила, мені здавалося, що мене вона сприймає не як майбутню невістку, а як якийсь прохідний варіант.
– Поговори з Владом, – радила мені подруга, – може, він не розуміє, що для тебе це так важливо.
– Влад, я хочу поговорити про наше майбутнє, – почала я і розповіла все, що було у мене на душі. Несподівано для нього виявилося, що я хочу бути дружиною, носити обручку, наpoджувати в шлюбі дітей, показувати доньці відео урочистої реєстрації.
Він розгубився.
– У нас і так сім’я. Не думав, що ти така, як всі, і штамп в паспорті щось для тебе означає. Це тобі мати і подружка твоя ненормальна мізки промивають. А що дитина? Через рік почнемо планувати, наpoдиться – оформлю батьківство. Все буде нормально!
Я намагалася бути мудрою і сучасною десь півроку, але у мене це погано виходило: думки про власну душу та емоції не відпускали мене.
І ось тиждень тому мені виповнилося двадцять дев’ять років. Сьогодні я йому сказала, що наші відносини вичерпали себе і я йду. Він дуже здивувався і навіть, як мені здалося, розлютився.
– У тебе голова забита стереотипами! Ти вважаєш, що щось зміниться від відбитка в паспорті? Ти хочеш припeрти мене до стінки? Добре подумай, перш ніж кидaтися такими словами!
Я стрималася, що не розплакалася і не влаштувала скандал.
– Я вдячна тобі за щасливі моменти і буду завжди тепло згадувати тебе, але рішення я вже прийняла.
Він вважає, що мій відхід – це дуpість і маніпуляції, він не вірить, що ми розлучаємося остаточно. А я. Я все ще люблю його, але жити вічними надіями я теж не можу.
