fbpx

У нас давно була домовленість, що коли я повернуся з заробітків, то буду жити разом з дочкою. В січні я приїхала додому, і мала одну дуже неприємну, але повчальну ситуацію. З дороги я зайшла в ванну прийняти душ. Я взяла чистий рушник, щоб витертися, і це побачила дочка. Вона мені зробила не дуже приємне зауваження, щоб я питала, перш ніж щось робити

Минуло вже два місяці, а я ніяк не можу відійти від поїздки додому. Я чітко зрозуміла, що нікому я там не потрібна.

Мої гроші – потрібні, а я – ні! І хоч дочка переконує мене, що я себе накручую, я прийняла рішення – більше жодного євро їм не висилати.

На заробітках в Італії я вже 10 років, зараз мені 60, а коли поїхала, то було 50.

Їхала, як і більшість заробітчанок, через те, що не було грошей, а треба було якось жити.

Дочка моя, Олена, підростала, я розуміла, що дівчині треба буде щось в придане дати, а що я могла дати, якщо у самої нічого не було?

Будинок у нас був невеликий, без ремонту, то ж першим своїм завданням я бачила відбудувати дім.

Стала я гроші заробляти, найняла майстрів, і по тихеньку будинок будувала.

А два роки тому дочка заміж вийшла, і зятя додому привела.

Якщо можна так сказати, то зять прийшов на все готове, я їх впустила в свій новий будинок, з новим ремонтом і новими меблями. Зятю навіть нічого не треба купувати, бо все є.

Єдине, батьки йому дали машину, не нову, але все ж.

Я ніколи не втручалася в їхнє особисте життя, вважала, що головне, щоб у них все було добре.

Оскільки по будинку вже все було зроблено, то всі зароблені гроші я висилала дочці і зятю, щоб вони могли нормально жити, і ні в чому собі не відмовляти.

У нас давно була домовленість, що коли я повернуся, то буду жити разом з ними. І дочка казала, що саме так і буде.

А в січні цього року я приїхала додому на Різдво. І мала одну дуже неприємну, але повчальну ситуацію.

З дороги я зайшла в ванну прийняти душ. Я взяла чистий рушник, щоб витертися, і це побачила дочка.

Вона мені зробила не дуже приємне зауваження, щоб я питала, перш ніж щось робити. Виявляється, я взяла рушник зятя, і це дуже не сподобалося доньці.

Я вибачилася, і попросила дати інший рушник. Вирішила на цьому не загострювати увагу, але для себе зробила певні висновки.

За ті два тижні, що я була вдома, було ще кілька таких моментів, які тільки підтвердили мої здогадки.

Поїхала я назад в Італію з твердим переконанням, що вдома я не потрібна, тому поки є ще час, мені треба збирати гроші на окреме житло.

Я думаю, що мені варто купити квартиру, і жити окремо.

Але дочка мене переконує в тому, що ніякої проблеми немає, і що я все собі вигадала.

А як ви побачили цю ситуацію? Я справді себе накручую?

І що тепер робити?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page