Усвідомлюю, що діти завжди для мене були на першому місці, і це, напевно, було моєю найбільшою помилкою. Зараз мені 55 років, я розумію, що так і не встигла пожити для себе, а знов треба думати про те, як допомогти дітям, якщо точніше, то молодшому сину.

Після весілля у нас з чоловіком народилося два синочка, з різницею в 5 років, я практично розчинилася в материнстві, чоловік не раз скаржився мені на те, що я зовсім не приділяю йому уваги. Та я вважала, що все роблю правильно.

Зараз я розумію, що надміру піклуючись про дітей, я забрала у себе і чоловіка особисте життя, зараз сини дорослі, вже одружені, у них своє життя, а я і досі продовжую їм допомагати, нічого з цим зробити не можу, бо так звикла – жити заради них. Та й привчила я їх сама до того, що завжди буду допомагати.

Коли одружився старший син, ми купили йому квартиру, на той час гроші у нас з чоловіком були, ми все життя робили заощадження для майбутнього дітям. Син зрадів, але особливо не дякував, як і його дружина, яка вважала, що само собою ми повинні забезпечити їх житлом.

Минуло ще 6 років, і молодший син теж сказав, що одружуватиметься. Познайомив нас з своєю нареченою, дівчина нам сподобалася. Але проблема в тому, що син сподівався, що ми і йому подаруємо квартиру. Та зробити цього ми не можемо, бо зараз у нас немає грошей. Останні два роки чоловік сильно хворів, всі наші заощадження пішли на його лікування.

У нас була розмова з сином про те, що ми купим їм квартиру, але він має розуміти, що від своїх слів ми не відмовляємося, при першій кращій нагоді ми купим і йому житло, просто зараз у нас немає такої можливості.

Як варіант, я запропонувала сину пожити з нами в нашій трикімнатній квартирі, на перший час місця всім вистачить, дівчина його з небагатої сім’ї, думаю, що її батьки теж не зможуть купити квартиру. Але син так не хоче, він пропонує, щоб я взяла квартиру в кредит.

З чоловіком я навіть не пробую про це говорити, він і досі хворіє, і я не впевнена, що ситуація найближчим часом кардинально зміниться, а сама я не потягну виплату кредиту. Не думала я, що моя дитина висловить мені такі звинувачення і претензії.

Тому я вирішила поїхати за кордон на деякий час, в Італії у мене живе двоюрідна сестра, вона вже дві квартири купила. Чоловік мій проти, каже, щоб я нікуди не їхала, йому теж потрібна моя допомога. А я наче серед двох вогнів, просто не знаю, що мені робити.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.