fbpx
Життєві історії
У нас була бідна сім’я. Мама наша мала трьох дітей, але уваги стала приділяти нам все менше, а от своїм друзям – все більше. Я коли йшла гуляти до подружок, то брала маленьку сестричку Ліду з собою. Весь свій час приділяла їй. Потім вийшла заміж і поїхала до чоловіка в місто. Коли у Ліди був шкільний випускний вечір, я купила їй дуже дорогу та красиву сукню. Всі сільські вчителі дивувалися, що Ліда з бідової родини, а сяяла на всю школу. Сестра тоді була дуже щасливою, я не думала, що вона мені так відплатить

Коли моя мама чекала вже третю дитину, ми з братом категорично були проти появи братика чи сестрички. Хоча мені на той час було всього 11 років. Напевно, вже тоді було якесь передчуття чогось поганого.

Звичайно, дорослі нас не слухали, тому через кілька місяців в нашій родині з’явилася дівчинка Ліда. Коли сестричці було 4 місяці, мама сказала, що піде на роботу. Турботи про маленьку Ліду, мою сестричку, в більшій частині лягли на мої дитячі плечі. Я готувала їй кашу, переодягала, вкладала спати і навіть прала пелюшки, адже наша мама багато працювала, вона дуже мало часу проводила вдома. Часу на ігри з подружками або читання улюблених книг практично не залишалося. У мене на навчання навіть часу не було.

Час минав, я підростала, але турботи про Ліду так і лежали на моїх плечах. Мама тим часом зовсім стала вести себе байдуже, не дуже добре. Часто з роботи поверталася добре веселою і відразу лягала спати. Жили ми в приватному будинку. Влітку мені доводилося працювати на городі, а взимку топити грубку дровами, щоб в будинку було тепло. З дровами зазвичай були проблеми – то вони зовсім були відсутні і потрібно було збирати якесь сміття, щоб хоч якось напалити в хаті, то були такими, що розпалити їх було неможливо.

Коли мені вдавалося піти погуляти з друзями, а це було дуже рідко, сестричку доводилося часто забирати з собою, оскільки і батько, і мати нами вже тоді не цікавилися, вечорами до них приходили друзі і вони в хаті веселилися і жили своїм життям, незважаючи на те, що ми тоді вже жили досить бідно. Кинути з такими батьками Ліду я просто не могла.

Коли я зустріла свого чоловіка, то відразу виїхала жити в місто, але дбати про сестру не перестала. Я постійно привозила їй подарунки та речі і просто віддавала всю свою увагу, в яку вона дуже потребувала. Я дуже її любила, і зараз дуже люблю її. На випускний я купила Ліді дуже гарну дорогу сукню. У школі всі були в захваті. Як так! Ліда з такої нехорошої сім’ї, а в такому розкішному вбранні. А сестричка була щасливою, і для мене це було найкращою нагородою.

Після школи вона вступила в місто навчатися, жила у мене. У нас були дуже близькі та добрі стосунки. Ми завжди всім ділилися, поки не з’явився тоді він. Молодий хлопець, в якого закохалася моя Ліда. Я не знаю, що вона в ньому знайшла? Вона була в захваті від нього, а я не могла до неї достукатися, вона мене зовсім не слухала, хоча раніше постійно дослухалася до мене. Відносини між нами стали псуватися дуже швидко.

Згодом вони одружилися. Вона навіть не відразу сказала мені про те, що чекає дитину. Для мене це було справжньою зрадою, я ж для неї була найріднішою людиною у світі. Спілкування між мною та сестрою ставало все рідшим та холодним. Поговорити по душам більше не вдавалося. Я не знаю, чоловік її налаштовував проти мене або сталося щось інше. Коли я пропонувала допомогу, вона завжди відмовлялася. Одного разу я несподівано приїхала до неї в гості, так вона мене майже виставила за двері, пославшись на термінові справи.

Я дуже сумую за Лідою, але не знаю, як повернути мою улюблену сестричку, як хоч трішки привернути її увагу до себе. Підкажіть, що мені зробити, щоб налагодити відносини з Лідочкою. Як бути? Ріднішої людини у мене немає.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.

facebook