fbpx
Життєві історії
У моїх батьків у власності автомобіль і двокімнатна квартира, приватизована на нас трьох. Вони вирішили розлучатися і ділити майно

Всю суботу Олександра провозилася біля плити, мама передала з дачі і огірки, і помідори, і перець, треба було закрутки робити. В своїх справах жінка провела весь день. А ввечері телефонний дзвінок від мами. Вона цілком серйозно заявила, що вони з батьком вирішили розлучатися.

– Оце новина, так новина! Майже чотири десятки років вони разом прожили! – розповідає про батьків 34-річна Олександра. – Правда, спокійно в родині ніколи не було, скільки себе пам’ятаю, вони говорили про розлучення. Мама взагалі людина складна, батько теж не мовчав, вона його виганяла, потім мирилися. Ну, до старості начебто заспокоїлися. Живуть мирно, я аж прямо їх не впізнаю. На дачу їздять всі разом, овочі-фрукти вирощують, огірки в банки закочують, варять компоти, онуками цікавляться…

На мамині скарги Олександра особливої ​​уваги не звернула: ці пісні про розлучення в дитинстві вона чула мільйон разів. З матір’ю Олександра, проте, сперечатися не стала – ну, розлучення так розлучення. У них завжди так – сьогодні розлучення, завтра під ручку разом на дачу їдуть.

– Але мати реально в понеділок подзвонила і сказала, що ходила в РАЦС – заяву на розлучення подавати! – розповідає Олександра. – Але їй там сказали, що подавайте, мовляв, відразу і на розлучення, і на розділ майна, тому вам треба в суд…

Ось тут Олександра зрозуміла, що справа серйозна: до заяви на розлучення і вже тим більше на розділ майна у батьків справа не доходила жодного разу. І занепокоїлася.

– У власності у них автомобіль і двокімнатна квартира, приватизована на нас трьох! – розповідає Олександра. – Машина стара, тому багато не коштуватиме, а квартиру якщо розділити на три частини, то вийде дуже мало! На таку суму житла не купиш!

– Так, дійсно не купиш. А мама твоя це розуміє? Як вона взагалі бачить цей розділ?

– У мами своя думка. Продамо, каже, квартиру, на дві третини купимо мені однокімнатну або хоч студію яку в новобудові, а батьку віддамо гроші за його третину і нехай робить, що хоче.

З батьком у Олександри стосунки цілком нормальні. У дитинстві він турбувався про неї, подарунки дарував. Пізніше, в дорослому житті, потайки в важкі часи пхав гроші. Невеликі суми, але тоді виручали і вони. У Олександри двоє дітей-школярів, свого часу вона п’ять років відсиділа з ними в здвоєному декреті. Часом їм з чоловіком доводилося несолодко.

Зараз матеріальне становище в їхній родині налагодилося, але доводиться щомісяця виплачувати за квартиру, яку вони взяли в кредит. Відпустку три роки поспіль вже не можуть собі дозволити. Намагаються швидше розплатитися з боргами, щоб отримати нарешті вже своє житло. На батьків ні з того, ні з іншого боку сподіватися не доводиться. У чоловіка ще молодший брат, а Олександра хоч і одна в сім’ї, але батьки її дуже небагаті.

А тепер ось ще й розлучатися зібралися. Та не просто розлучатися, а ділити майно, якого кіт наплакав.

– Я її запитала – мамо, а чому ти мою третину приплюсувала до своєї? Я давно доросла людина, у мене своя сім’я, діти є. До того ж і батько на моїй совісті. Я теж не можу допустити, щоб він на вулиці залишився!

Мамі, звичайно, це не сподобалося. Каже, я пішла проти неї. У матері до батька купа претензій. Постарів, хропе, сипить, чавкає, телевізор дивиться на повну гучність і цілий день. Нічого не робить, брудний одяг кидає прямо у ванній, хтось повинен за нього прати…

– Мені набридло все за нього робити! Прати йому, мити, готувати! – каже мати.

– То не роби! – відповідає дочка.

Але як це, не робити, мати щиро зрозуміти не може. Що, не готувати? І брудний посуд ось так буде стояти? А квартира неприбрана теж так і буде?

– Мамо, у вас дві окремі кімнати в квартирі, розійдіться, двері закрийте і живіть кожен у себе. Навіщо вам зараз потрібне це розлучення?

Але про те, щоб жити з чоловіком в одній квартирі, мати Олександри і чути не хоче. Тільки в суд!

– Загалом, я сказала, що свою третину заберу у них грошима, нехай обидва йдуть в такому випадку куди хочуть, якщо не хочуть на старості років жити спокійно. Мати зі мною не розмовляє. Дзвонить сестрі, скаржиться на мене, каже, що поїде жити на дачу. Мовляв, буду там жити і взимку. А там будиночок без зручностей, вода в колодязі, з усієї цивілізації тільки лампочка електрична під стелею.

Тітка телефонує Олександрі – мовляв, роби що-небудь, не можна мати туди відпускати. Як бути в такій ситуації?

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page